Архів новин
2017
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНд
303112345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930123

Посилено відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю

Посилено відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю

Законом України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (набрав чинності 1.01.2015) посилено відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю.

Детальніше...

 

Поки що соціальний вибух стримуємо

Поки що соціальний вибух стримуємо
Щороку 20 лютого у світі відзначається День соціальної справедливості. Поняття «соціальна справедливість» хороше, але воно аж ніяк не вписується в українську дійсність. Нам швидше доводиться говорити про суцільну несправедливість. Що у моєму розумінні означає «соціальна справедливість»? Перше, коли людина може реалізувати своє право на працю, на гідну зарплату і соціальний захист. Друге, коли немає кричущої прірви між тими, хто пише закони і керує державою, та тими, хто заробляє гроші у державний бюджет. Третє, коли є рівність усіх перед законами і в отриманні освітніх, культурних, медичних та інших послуг.Ф.Кадук f976e
Як можна оцінити соціальну справедливість у площині галузі культури? Останніми роками профспілка працівників культури вийшла на такий етап діяльності, коли рівності не було досягнуто лише щодо працівників клубів. Спільно з владою вдалося вирішити питання працівників бібліотек, музеїв, театрів, ЗМІ, а от клубники були обділені – не мали ні надбавок, ні доплат. Це ми вважаємо соціальною несправедливістю. А найбільша несправедливість – це Закон «Про Державний бюджет України на 2015 рік». Розуміємо складну ситуацію в країні, але не можна все списувати на воєнний стан і позбавляти людей засобів до існування. На сьогодні Кабмін фактично вводить ручне керування усіма галузями і Прикінцевими положеннями призупиняє галузеві закони. Це порушення Конституції України. Ми активно листувалися з Верховною Радою і добилися, що профільні закони не відмінені, але вони призупинені законом про Держбюджет. Дуже багатообіцяючою мала стати децентралізація, а що вийшло насправді? Нате вам соціальні заклади, а кошти віддайте у державний бюджет. Виходить якась збочена децентралізація. Раніше за формульним розрахунком мінфін виділяв кошти безпосередньо сільським радам на утримання закладів культури, яких катастрофічно не вистачало. Кожен районний бюджет, переглядаючи ці розрахунки, додавав потрібні суми. Сьогодні це повинен робити в ручному режимі Кабмін. Хіба у надскладний для країни час дійдуть руки у міністрів, щоб розглянути питання утримання закладів культури, приміром, в Устинівському чи іншому районі? Фактично йтиме порушення всіх профільних законів, в першу чергу закону «Про місцеве самоврядування», тому що Кабмін не може вирішувати за сільську чи районну громаду, що повинно діяти на тій чи іншій території. У свій час профспілка культури добилася мораторію на закриття сільських закладів культури. Кабмін знімає цей мораторій. Що робитимуть сільські голови при відсутності фінансування, здогадатися не важко. Тому наше завдання: не допустити, щоб була знищена галузь культури.
Наша профспілка зробила широке роз'яснення до всіх профільних законів, що з ними буде у 2015 році. Якщо Прикінцевими положеннями призупинені діючі закони, постанови, укази, то люди повинні про це знати. Під кожну статтю писали: ручне управління Кабміну. І робили приписку: це суперечить Конституції України. Та й закони між собою аж ніяк не стикуються. Розробили Прикінцеві положення, а щоб їх виконати, потрібно прийняти низку підзаконних актів - їх немає. І взагалі, що таке ручне управління: як у тій казці: тому дам, тому не дам?
Багато негативних емоцій викликає проект медійного закону. Профактивісти разом з тележурналістами 3 лютого пікетували Верховну раду, щоб не допустити знищення державного телебачення. Позиція уряду така, що суспільне телебачення повинне зайняти місце державного. Ми не проти суспільного телебачення, але нехай воно створюється паралельно. Суспільне – це значить приватне, а хто його оплачуватиме, той і програму замовлятиме. Державні телекомпанії – це люди, робочі місця. Де подінуться фахові журналісти? Ми проти такої політики держави, яка викидає велику армію фахівців на вулицю. З цього приводу ми звернулися до Президента України, інші інстанції, аби вони не нищили державне телебачення.
Нас турбує ще один проект закону, яким передбачено до 1 березня скорочення на 3 відсотки чисельності працівників бюджетних закладів. Як аргумент, Мінфін пропонує скорочення для запровадження передбаченого у Державному бюджеті України на 2015 рік підвищення розмірів мінімальної зарплати та посадового окладу працівника І тарифного розряду, за умови скорочення 3 відсотків працівників. Нам не треба такого підвищення зарплати, якщо заради нього треба вивільнити людей. Ми готові почекати на цій зарплаті кращих часів і зберегти людей. На жаль, влада нас не чує. У нас є соціальний діалог на рівні області, міністерств. Хотілося, щоб він був у профспілок з Кабміном, Верховною Радою і Президентом України. Ми стримуємо соціальний вибух працівників, але якщо влада не сяде за стіл переговорів з профспілками, щоб спільно вирішити болючі питання, люди вибухнуть. Адже ціни ростуть неконтрольовано, а зарплата, яка мала бути на рівні 2014 року, знижується, за рахунок відміни пільг і гарантій. І людина, отримавши на 300-400 грн меншу зарплату, просто переходить за межу бідності. Відбулося декілька засідань консультативної ради при голові ФПУ і профспілка культури вимагає дієвої реакції ФПУ в разі подальшого ігнорування Кабміном вимог профспілок. Пропонуємо написати відкриті листи Президенту України, Прем'єр – міністру, голові Верховної Ради щодо забезпечення ними конституційних прав, звернутися до народних депутатів, керівників фракцій з конкретними пропозиціями щодо врегулювання соціально-економічної ситуації в країні та опублікувати всі ці звернення у ЗМІ. Далі не може так продовжуватися.
У свій час добилися багатьох пільг і гарантій і не можна одним помахом їх відібрати. Тим більше, що ціна робочої сили набагато нижча, ніж в інших країнах Європи. Профспілка працівників культури щодня звертається у різні державні інституції і вимагає недопущення скорочення працівників закладів культури задля підвищення зарплати, відміни Прикінцевих положень Закону «Про державний бюджет України на 2015 рік», які порушують Конституцію, і нормального фінансування галузі.
Зоя Кадук,
голова обкому профспілки
працівників культури

 

Наболілі запитання міністру соцполітики України

 

Обком профспілки працівників державних установ, реагуючи на звернення профспілкових організацій управлінь соціального захисту населення, звернувся до Міністра соціальної політики України Павла Розенка з рядом питань, в надії знайти відповіді у головному державному органі країни, який забезпечує соціальний захист українців.
Коли закінчаться знущання над працівниками управлінь соціального захисту, яким буквально щоденно добавляють нові види робіт? Чому вони повинні працювати у постійному стресі, побоюючись чергової хвилі скорочень (останніми роками відбулося 12 таких скорочень)? Чому вони повинні виходити на роботу у вихідні і святкові дні без відповідної компенсації? Хіба на них не поширюється законодавство України? Чому держслужбовці, обслуговуючи відвідувачів, змушені за власні кошти купувати папір, ручки, заправляти картриджі, телефонувати з власних мобільних телефонів? Чому, замість державних, на ці цілі, витрачаються профспілкові кошти? Чому працівники управлінь повинні облаштовувати свої робочі місця, робити самотужки ремонти в кабінетах? Чому при цьому вони мають отримувати мінімальну зарплату 1218 грн? (Головний бухгалтер управління, приміром, після відрахувань «чистими» одержує 1100 грн). Чому за роки незалежності країни так принизили державного службовця, що ветерани праці переходять на загальну пенсію?
Через руки працівників управлінь проходять мільйонні соціальні виплати на підтримку малозабезпечених громадян, а вони самі потерпають від бідності, справно сплачуючи при цьому державні податки і збори. Чому голова Нацбанку України при провальному курсі гривні має заявляти, що її зарплата у розмірі 10 тис. грн. замала, і вимагати її підвищення, а працівники, які реалізують конституційні права громадян на соціальний захист, повинні отримувати в десятки разів менше?
Зважаючи на такий стан справ, маємо просту і конкретну пропозицію (думаємо, депутати ВР її підтримають): внесіть від Кабінету міністрів України проект Закону «Про скасування державної служби в Україні», щоб не вводити в оману народ нібито рядові держслужбовці отримують високі зарплати, пенсії і мають престижні соціальні пільги. Як результат: не потрібно буде проводити конкурси на заміщення посад, стажування, організовувати курси підвищення кваліфікації, тобто, створювати ореол навколо приниженого державного службовця. Можна буде просто брати людей на роботу з вулиці. Уявляєте, яка вийде економія! Зараз спеціалістів в районах вже не вистачає, через рік-два з такими кадровими підходами на місцях не буде кому втілювати в життя державну політику.
Віктор Федотов,
голова обкому профспілки
працівників державних установ

 

Профспілки, прокидайтеся...

Точка зору
Профспілки, прокидайтеся...
Ми є свідками, навіть безпосередніми співучасниками повного економічного занепаду нашої держави та обездолення спілчан. Адже саме люди праці опинилися за межею бідності. І нікого не цікавить, як їм заробити і вижити у час «вільних» цін і захмарних тарифів. Основною причиною такого стану є прийняття Верховною Радою недосконалих законів, грубе порушення навіть такого недолугого законодавства і ... потурання вищим органам влади профспілкових органів.
Ст. 23 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності» гласить: «Профспілки та об'єднання беруть участь у визначенні головних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, які забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини та її соціальний захист». Хочеться запитати наших профспілкових керманичів, як саме вони впливають на ці фактори, особливо на ціноутворення? Палець в палець не вдарили, щоб змінити вкрай важку ситуацію. Як вони можуть захищати простих людей, коли до влади прийшов такий потужний олігархат, а профспілки у своїй структурі, помислах і діях залишилися радянськими? А як співпрацюють з владою? З якимись владними «шнурками» укладають нікому не потрібні угоди чи меморандуми, а у плані поліпшення життя людей ніяких дій.
Не один рік на всіх доступних рівнях намагаюся довести, що потрібно змінювати структуру і керівний склад профспілок, починаючи з первинки і завершуючи ФПУ. Думала, мене почули. Нарешті з'явився проект стратегії модернізації Федерації профспілок України, але він мене нічим не порадував. Окремі розділи перечитувала по декілька раз - нічого нового не знайшла: це набір фраз, які нікого і ні до чого не зобов'язують. З об'ємного постулату виділяється лаконічністю лише розділ «Майновий потенціал». Як на мене, модернізацію профспілок потрібно розпочинати саме з цього розділу, хоча уже запізно. Адже усі члени профспілок через свою газету і сайт повинні знати, яке майно знаходиться у підпорядкуванні профспілок, хто його використовує, які від нього прибутки і куди вони спрямовуються, чи доходить хоч копійка до рядового спілчанина? У цьому плані лише темні плями.
Структура профспілок, на мою думку, має виглядати так. Профгрупи утворюються в профорганізаціях, в яких на облік взято від 3 до 30 чоловік, до 500 чоловік – це вже цехкоми, де вистачає фінансування – профкоми (де не вистачає – об'єднання). Очолювати профком повинен звільнений голова, який не залежний від роботодавця, що дасть можливість сповна захищати членів профспілки, оскільки саме в низах має здійснюватися соціальний захист. Усі профгрупи, цехкоми, первинки, незалежно від галузі, об'єднуються в єдину потужну профспілкову організацію, ліквідувавши при цьому так звану обслугу, залишивши при Федерації одного голову обкому та заступника на громадських засадах. Таким кроком зміцнюємо фінансово та кадрово ФПО. Аналогічно реформувати і ЦК – так зміцниться ФПУ. В такому разі до роботи в профорганах долучиться грамотна, економічно та юридично освічена, революційна молодь. Тільки в такому разі профспілки стануть дієвим, рівноправним не партнером, а паритетом для корумпованої влади та олігархічних роботодавців усіх рівнів. Профспілковій громаді треба змінюватися. Спілчани, дивлячись на своїх лідерів, теж займають роль пасивних спостерігачів. Терплять заради збереження робочого місця з мізерною зарплатою. А на цьому фоні продовжують жирувати, так звані, «роботяги», які вже не вміщаються у джипи.
Давайте подумаємо: на кому це вони так заробляють? Відповідь одна: обікрали усіх нас і продовжують це робити при будь-якій системі влади. А дехто думає, що обкрадають державу, я кажу: ні – нас. Оскільки державна казна формується з тих коштів – товарів, які виробляють кваліфіковані працівники усіх сфер, а вони майже всі є членами профспілки, які велику надію покладали на зміну влади, вибори президента, народних депутатів. На жаль, надії не виправдалися. Від діяльності влади життя простих людей тільки погіршується. На мою думку, майдан ще не закінчився, його продовжити зобов'язані профспілки. На такі дії підуть лише революційно налаштовані нові лідери, які прийдуть на зміну нинішніх, неспроможних профспілкових функціонерів.
На низовому рівні ми теж повинні зробити відповідні висновки. У мене немає претензій до голів профкомів, але саме на місцях, без відповідної підтримки верхів, ми втратили бойовитість і активність. У первинках повинна формуватися колективна думка з того чи іншого питання і доноситися у вищестоящі органи. Що сьогодні хвилює спілчан? Робочі місця, своєчасна виплата зарплати, її рівень, дотримання трудового законодавства...
Райком профспілки через колективні договори спрямовує свої зусилля на вирішення саме цих питань. Якщо раніше проект колдоговору готували за зразком типового макету, то останнім часом спільно з профкомами розробляємо індивідуальний документ для кожного. Такі не шаблонні колдоговори дієві і результативні. Наприклад, змістовні колдоговори укладено у ПСП «Водянське», ПСП «Богнер», агрофірмах «Фортуна» і «Маріампільська». Кращим на всій Кіровоградщини (за підсумками обласного конкурсу зайняв перше місце) визнано колдоговір агрофірми «Маріампільська». І це не показуха, а реальність. В агрофірмі найвища в районі зарплата, робочі місця доведені до нормативних стандартів, забезпечується повний пакет соціальних гарантій. А це значить, що кожен працюючий, пенсіонер чи працівник соціальної сфери, не виїжджаючи з меж господарства, може отримати усі необхідні послуги (освітні, культурні, торговельні, медичні, будівельні, оздоровчі та побутові).
В господарстві організовано переробні підрозділи, є пекарня, їдальня, обрядовий зал, база відпочинку на березі Чорного моря. А все це робочі місця. Результат агрофірми: не тільки високі соціальні стандарти, а й великі відрахування до бюджетів і фондів. Дехто подумає: великий колектив, тому й високі відрахування. Це не так. Порівняно з невеличкими господарствами агрофірма сплачує у два-три рази більше платежів і у сотню раз більше в розрахунку на кожен гектар землі, який знаходиться в обробітку. Це тому, що в маріампільців на кожені 20 га задіяний один працюючий, а в інших, крім одноосібників, у десятки разів менше. Відповідно і фонд оплати праці в десятки разів менший. Крім того, такі господарства не утримують соціальну сферу, а всі кошти йдуть на збагачення однієї-двох родин.
Аналогічна ситуація по всій Україні. Ось чому наші села повністю зруйновані. Саме такі питання профспілкові керманичі зобов'язані порушувати перед парламентарями, брати під контроль їх виконання. Давно настав час громадський контроль, починаючи з низових структур і закінчуючи вищими профспілковими органами, переносити з паперової площини у реальну. Це наш шанс виправдати довіру спілчан.
Лілія Куницька,
голова Петрівського РК профспілки працівників АПК.
Кіровоградська обл.

 

Важливий не факт укладання угоди, а щорічний звіт

Важливий не факт укладання угоди, а щорічний звіт
Стало традицією кожен рік завершувати звітом про виконання угоди між департаментом освіти і науки ОДА та обкомом профспілки освітян. І цього разу між соціальними партнерами відбулася серйозна розмова.
Світлана Скалько, голова обкому профспілки працівників освіти і науки України:
- Активна колдоговірна робота дає можливість привертати увагу громадськості до освітянських проблем, завдяки чому торік вдалося додатково залучити понад 800 тис. грн. Серцевиною угоди для профспілкової сторони є розділ щодо регулювання трудових відносин, режиму праці й відпочинку та оплати праці. Зусиллями сторін забезпечили у закладах освіти дотримання нормального режиму оплати праці.
Безумовно, розмір оплати праці, різниця між мінімальною зарплатою та І тарифним розрядом ЄТС велика і досягає 366 грн. Її замороження є предметом обговорення у колективах і викликає невдоволення. Обком профспілки неодноразово порушував ці питання перед державними органами влади, Міносвіти, народними депутатами... Байболючішими є виплати 20-відсоткової надбавки за престижність праці педпрацівникам та 50-відсоткової надбавки бібліотекарям навчальних закладів.
Вісім місяців минуло з часу подання позовних заяв Профспілкою працівників освіти і науки України про визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню постанов КМУ, якими безпідставно змінено фіксований розмір доплати за престижність праці педпрацівникам та бібліотекарям на розмите слово «до». Освітяни вимагають повернення фіксованого розміру. Вирішення у судовому порядку цієї проблеми продовжується. Яка картина з виплатами надбавок в області? Лише в Кіровоградському, Бобринецькому, Новомиргородському, Олександрійському і Петрівському районах надбавка за престижність педагогічної праці виплачується в розмірі 20 відсотків. Керівники окремих місцевих органів влади, перевищуючи свої повноваження, вирішують питання видаткової частини місцевих бюджетів за рахунок фактичного зменшення виплати державних надбавок, в результаті чого вчителі втрачають від 500 до 750 грн. щомісяця кожен. В Онуфріївському районі надбавка за престижність праці взагалі не виплачується, у решти районів вона коливається від 1 до 15 відсотків. Такий же підхід і до виплати грошової винагороди за сумлінну працю. Магічне слово «до» сьогодні працює проти вчителів.
У більшості районів і міст практично не виконується розділ угоди «Соціальні гарантії, пільги, компенсації» щодо виплати всім категоріям працівників премій на оздоровлення. Виплата преміальних обслуговуючому персоналу в місцевих бюджетах практично не передбачається. Багато нарікань викликає не до кінця продумане запровадження нового положення про атестацію вчителів, в т.ч. і тих, що змушені викладати 2 і більше навчальних предметів. Гарантується курсова перепідготовка лише з основного предмета - з інших учитель мусить брати відпустку без збереження зарплати і за власні кошти оплачувати вартість курсів та проїзд. Турбує освітян питання щодо відшкодування витрат на відрядження, пов'язаних з підвищенням кваліфікації вчителями. Цю проблему вирішують лише у 9 районах. На сьогодні більше тисячі педпрацівникам області не виплачено 700 тис. грн, що суперечить вимогам і законодавства, і обласної угоди. Проблемним залишається і питання проходження працівниками закладів освіти періодичних безоплатних медичних оглядів – часто гарантії містяться лише на папері. Не завжди освітяни можуть реалізувати своє право на безплатний під'їзд до місця роботи і додому, скористатися гарантіями, встановленими педпрацівникам сільської місцевості на безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням.
Чимало норм угоди містять зобов'язання сторін щодо захисту духовних інтересів освітян. У цьому напрямку робиться немало. Слід відзначити: департамент освіти і науки результативно долучався до виконання ст. 44 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (відрахування з фонду зарплати 0,3 відсотки на культмасову і оздоровчу роботу), що сприяло організації оздоровлення дітей, часткової оплати медоглядів працівників, проведенню змістовної роботи культмасової та спортивної роботи.
Ельза Лещенко, директор департаменту освіти і науки ОДА:
- Відповідно до угоди департамент спрямовував свою діяльність на створення умов для стабільної і ефективної роботи навчальних закладів. Торік збільшилася кількість дошкільних навчальних закладів. На 1 вересня минулого року жодна школа не призупинила діяльність, лише реорганізувалися, при цьому збережено всі робочі місця. Приємно, що зросла кількість учнів, за рахунок першокласників. Отже, у країни є майбутнє. Підвезенням учні і вчителі забезпечені майже на 95 відсотків. Якщо не прийшов шкільний автобус, це ганьба для нас і для голів РДА. За кожним сигналом реагуємо негайно. В області, і цим ми можемо пишатися, широкодоступна мережа позашкільних навчальних закладів. Близько 6 тисяч дітей у 2014 році додатково стали відвідувати гуртки. Взагалі минулий рік був важкий і цікавий водночас. За всю історію незалежності України такого не було, щоб в один рік мали двох переможців всеукраїнських конкурсів. Найкращим директором школи України визнано керівника Олександрійського колегіуму Сергія Коваленка, а серед географів – вчителя географії Вільшанської школи Олександра Красоту.
Що стосується зайнятості, то департамент освіти забезпечує стовідсотково обсяги квот прийому сільської молоді до вишів. Випускників працевлаштовуємо – торік влилося у педагогічні родини 343 молодих вчителів. Є й проблеми, які зумовлені не лише соціально-економічними труднощами, а й упущеннями в управлінській діяльності. Одна з них – плинність кадрів. Торік звільнилася із закладів освіти майже тисяча педпрацівників. Отже, треба працювати з кадрами і департаменту, і профспілковим органам. Що стосується курсової перепідготовки, то пропоную від імені пленуму звернутися у профільне міністерство щодо збільшення ліцензійного обсягу для інституту післядипломної педагогічної освіти. До речі, про відправлення вчителів у відпустки без збереження зарплати сигналів до департаменту не надходило. З виплатою 20-відсоткової надбавки за престижність праці є проблеми. Разом з профспілкою будемо їх долати, щоб не допустити масових невдоволень. Середня зарплата працівників закладів освіти за 9 місяців минулого року склала 2401 грн., в т.ч. середня зарплата педпрацівників – 3046 грн. Збільшення індексації зарплати призвело до зменшення фінансового ресурсу на обов'язкові виплати. Оскільки індексація зарплати не була передбачена у бюджеті, а вона теж є обов'язковим платежем, то надбавка за престижність педагогічної праці виплачувалася у межах фонду зарплати. У кількох районах роботодавці разом з профспілкою відстояли надбавку у повному обсязі, у решти не змогли це зробити.
Питання охорони праці для департаменту дуже принципове і ми солідарні з обкомом профспілки. Щоб не було проколів, керівники закладів освіти повинні вивчати відповідне законодавство, а новопризначені – ще й пройти навчання з охорони праці. Той, хто не пройшов навчання, не має права працювати, і такі прикрі випадки є. З метою стимулювання роботи закладів освіти проводиться конкурс на кращий стан умов і охорону праці. Переможцями торік стали: Новостародубська школа Петрівського району та Бобринецька спеціалізована школа, Кіровоградський дитсадок № 28, дитячо-юнацький центр «Юність» Новенської селищної ради. Контролюємо питання атестації робочих місць, виплати одноразової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів. Саме департамент надіслав до міносвіти списки випускників – претендентів на одноразову грошову допомогу. Торік із 343 випускників 162 погодилися на укладення угоди і претендували на зазначену допомогу. Протягом останніх двох років 86 освітянських родин поліпшили свої житлові умови. Діючим є розділ про співпрацю з обкомом профспілки. На рівні країни теж є така співпраця, у грудні відбулася зустріч партнерів - ЦК профспілки і профільного міністерства. Йшла мова про недопущення скорочення фінансування. Щоб в Україні не прийшли вчителі з простягнутою рукою, треба скоординувати дії соціальних партнерів на всіх рівнях.
В роботі пленуму взяв участь голова ФПО Максим Баланенко, який оцінив співпрацю департаменту і обкому профспілки у рамках угоди. «Важливий не сам факт укладення такого документу, а щорічний звіт сторін про його виконання. Це є стимулом працювати краще і досягати компромісу. Такі партнерські відносини можуть послужити добрим прикладом для інших обласних організацій».
Марія Іванова, керівник прес-центру ФПО

Останнє оновлення (Понеділок, 12 січня 2015, 11:47)

 

Це була не остання акція протесту

Це була не остання акція протесту
Наприкінці минулого року відбулася всеукраїнська акція протесту. Чому ми вийшли? Профспілки не могли миритися з таким передноворічним подарунком, який підготував Кабінет міністрів України найбільш обездоленим верствам населення, бюджетникам, ветеранам війни, щодо зняття пільг, надбавок, замороження мінімальної зарплати, мінімальної пенсії. Так, Україні важко, йде неоголошена війна, але народ і так затягнув паски далі нікуди. Введено військовий податок, хоч офіційно війни немає: ніхто не порахував, який має бути той податок, чому саме півтора відсотка? Але люди розуміють: держава у скруті, тому мовчали. Та коли уряд замахнувся на святе, на зарплату, і це при тому, що ніхто не контролює щоденне стрімке зростання цін, вони не витримали. ціни захмарні, а зарплата і І тарифний розряд заморожені. Ми навіть погоджувалися на те, що не буде підвищення зарплати, але не чіпайте те, що є. Та уряд, порушуючи закон про оплату праці, всі профільні закони, знімає надбавки, які не є якоюсь разовою премією - це частина зарплати. І сьогодні людина, яка отримувала, приміром, 1700 грн, матиме 1200 грн. У який магазин йти з цими грошима? У цій ситуації людям треба якось виживати, тому профспілки й організували акцію протесту проти намірів уряду.
Реакція влади розчарувала. Під Верховною Радою було більше 10 тисяч спілчан різних галузей. Звичайно, найбільше «ріжуть по живому» бюджетників, але і виробничники теж страждають. Нас підтримали і фінансовий, і кредитний майдан, над якими удавками нависли кредити, що злетіли у зв'язку з підвищенням курсу долара. Нас підтримала частина народних депутатів. Дуже сподівалися, що вийдуть обранці від Кіровоградщини, до яких зверталася президія ФПО, але вони не ощасливили протестуючих. Після виступів на мітингу народних депутатів, які до нас вийшли, вселилася ще більша безнадія. Ми не побачили єдності у політичних сил, які плямували одна одну, мабуть, не все благополучно у нашому «королівстві».
Профспілки вважають: якщо затягувати паски, то всім. І починати треба з мільйонерів, мільярдерів, впроваджувати податок на багатство, а не обдирати тих, хто живе на мінімальну зарплату: забирати у працівників освіти, культури, охорони здоров'я комунальні послуги на селі, відміняти (не призупиняти) дію профільних законів. Повним ходом йде порушення Конституції України. І пропонується все перевести в ручне управління. Кабмін забирає на себе всі функції – закони України будуть залежати від волі уряду. Де таке видано? Чи ми повертаємося до практики кумівства – сватовства, чи будуємо цивілізоване суспільство з орієнтиром на Європу? Взагалі складається враження, що будуємо поліцейську державу. Паркан перед Верховною Радою зняли, але між приміщенням і мітингувальниками вишикувалися у шість рядів міліція, спецзагони, інші захисники слуг народу, які, борони, Боже, не допускали, щоб ми віч - на - віч не зустрілися з депутатами.
Після мітингу ми мали зустрітися з представниками уряду у Жовтневому палаці, на жаль, вони нас проігнорували. Це просто убило. Коли 10-тисячна громада, яка прибула з усіх регіонів України хоче зустрітися, не можна з нею не рахуватися. Навіть найменшого клерка не прислали! Ми розцінили це так: або нас взагалі ігнорують, або бояться. Якщо перші особи перебували у Верховній раді, то хіба не знайшлося в Кабміні людини, яка володіє ситуацією і могла б пояснити її учасникам акції? Народ не можна зневажати. Через кілька днів після акції протесту відбулося засідання Спільного представницького органу – репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок. Його рішення щодо незгоди профспілкової сторони з підготовленими законопроектами було направлене у всі профільні комітети. Ми вважаємо недопустимим замороження соціальних стандартів і гарантій і збереження без руху майже протягом усього 2015 року І тарифного розряду, усунення територіальних громад від прийняття рішень щодо реорганізації закладів соціальної сфери, культури, охорони здоров'я, освіти. Люди ображені зневажливим ставленням влади, тому готуємося до нових, більш масштабних акцій протесту, можливо, і до всеукраїнського страйку.
Зоя Кадук,
голова обкому профспілки працівників культури

 

Здобутки тьмяніють на фоні непопулярних рішень

Здобутки тьмяніють на фоні непопулярних рішень
Нещодавно Лариса Козлова успішно склала екзамен на уміння очолювати обласну організацію профспілки працівників охорони здоров'я – делегати звітно-виборної конференції знову довірили їй цю нелегку ношу. Що вдалося добитися профспілці і над чим профактивісти працюють зараз? Відповідає Лариса Козлова:
- Основним механізмом реалізації завдань профспілки є соціальне партнерство, договірні відносини між профорганізаціями, органами влади і роботодавцями. На рівні України результатом співпраці профспілки з Міністерством охорони здоров'я та Урядом є впровадження в життя низки нормативних актів, спрямованих на поліпшення оплати праці медичних працівників. Зокрема: встановлено надбавку за вислугу років ( це питання не вирішувалось протягом 8 років). При проходженні курсів підвищення кваліфікації зберігається середня заробітна плата і за основним місцем роботи, і за сумісництвом. Працівникам туберкульозних закладів виплачується підвищення посадового окладу до 60 відсотків, одноразова допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час щорічної відпустки. Медпрацівникам екстреної меддопомоги виплачуються надбавки за особливий характер праці та особливі умови праці, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі посадового окладу. Для медичних працівників ЦПМСД передбачені надбавки за якість та обсяг виконаної роботи. Передбачена допомога випускникам ВНЗ в розмірі 5 мінімальних зарплат при укладенні договору про роботу в сільській місцевості сімейними та дільничними лікарями. Однак, ці здобутки тьмяніють на фоні непопулярних рішень антисоціального спрямування, до яких вдалася влада у 2014 році з метою стабілізації української економіки.
В черговий раз обмежено права та пільги медичним працівникам. Як наслідок – зарплата та соціальні стандарти заморожено, значно зменшено фінансування галузі охорони здоров'я: знову надаються відпустки без збереження зарплати, обмежуються або скасовуються надбавки та доплати. І це відбувається в умовах стрімкої інфляції та девальвації гривні, зростання цін і тарифів. Надзвичайно гостро стоїть питання реформування галузі. При цьому йде повне знищення СЕС, яка стоїть насторожі санітарно – епідеміологічного благополуччя населення і національної безпеки держави. Працівники Держсанепідслужби доведені до відчаю рішенням Уряду, яке позбавляє можливості в подальшому працювати за фахом у сфері охорони здоров'я, фактично викидають на вулицю майже 25 тисяч фахівців. На сьогодні питання так і не вирішено, як і не зрозуміло, де і ким можуть працювати вивільнені працівники, хто заплатить за курси перекваліфікації.
У демократичній країні труднощі кризи і реформ повинні справедливо ділитися на трьох – державу, бізнес і народ. І кожен має нести своє. Якщо весь тягар несе лише народ, то демократія не дійшла до України. Уряд вкотре вирішив забезпечити «стабільність» в основному за рахунок найманих працівників. Крім того, нехтуючи основами соціального партнерства, прийняття законодавчих актів із соціальним відтінком не погоджено з профспілковою стороною.
Перед нами стоїть непросте завдання: в умовах складної ситуації в країні та жорсткої економії коштів консолідувати свої зусилля на те, щоб захистити заклади охорони здоров'я, трудові права працівників та не допустити подальшого зниження рівня соціального захисту. Вважаю, необхідно лобіювати інтереси нашої галузі, як на державному так і на місцевих рівнях, і домагатися збільшення фінансування галузі та гідної оплати праці. А це, на мою думку, можливо при збільшенні кількості депутатів - медиків усіх рівнів.
Медична громадськість – це свідомо налаштована частина суспільства, яка бере активну участь у всіх подіях: на Майдані Гідності, зоні АТО і в тилу, матеріальну підтримку всім нужденним надають цілі колективи закладів охорони здоров'я, профорганізації всіх рівнів. Ми пам'ятаємо про професійний і громадянський обов'язок, хочемо, щоб держава виконувала свій обов'язок щодо медичних працівників. Людей цієї професії не можна ставити на межу виживання.

 

Профспілки у відповідь на наступ на права трудящих

Профспілки у відповідь на наступ на права трудящих
19 грудня у Федерації профспілок області відбулися збори профспілкового активу з порядком денним: «Про дії профспілок у зв'язку з наступом на права трудящих». Голова ФПО Максим Баланенко зазначив, що профспілкове зібрання обумовлено ситуацією, яка склалась в ході підготовки Програми дій Уряду на 2015-2017 роки та процесом підготовки Держбюджету на 2015 рік: внесено пропозиції до законопроектів, реалізація яких призведе до значного обмеження соціальних прав громадян, гарантованих конституцією України, зокрема щодо оплати праці, соціального захисту, пенсійного забезпечення, охорони здоров'я, освіти. Уряд розраховує скоротити державні витрати більш ніж на 26 млрд. грн.. Більше половини з них припадає на соціальну сферу.00775 c096b
Так, планується: підвищити мінімальну заробітну плату з 1 січня 2015 року на 3% при прогнозуючому зростанні інфляції понад 13%. При цьому Уряд має намір підвищити поріг індексації зарплати з 101 до 103 відсотків. Враховуючи методологію обрахування індексу інфляції здійснення її викликає великий сумнів. До того ж, з грудня 2013 року «заморожено» розміри прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати, мінімальної пенсії – і це при інфляції з початку року понад 20 відсотків. Планується скорочення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності. При нинішніх цінах на ліки і практично платній медицині, дуже важко уявити, що допомога у запропонованому розмірі дозволить людині поновити працездатність. При цьому відміняється ще й фінансування санаторно-курортного лікування та підтримки дитячих оздоровчих закладів за рахунок Фонду соцстраху.
Замість декларованої буквально всіма політичними партіями підтримки пенсіонерів, планується масовий наступ на їх права. Окремі з них: скорочення пенсій працюючим пенсіонерам, призупинення індексації пенсій, вже вкотре, підвищення пенсійного віку, підвищення пенсійного віку та страхового стажу, необхідного для призначення пільгових та пенсій за вислугу років, замороження розміру середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та призначається пенсія, на рівні 2014 року.
Максим Баланенко назвав інші напрямки урізання витрат, наприклад, охорона здоров'я. Передбачається, що хворі, які перебувають у стаціонарних лікувальних закладах, будуть змушені платити за їжу. Цей крок, на думку Кабміну, допоможе скоротити навантаження на бюджет майже на мільярд гривень. Не встигли гіпертоніки оцінити підтримку Уряду, як планується призупинення дії пілотного проекту запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. А ліквідація санітарно-епідеміологічної служби це, взагалі, ініціатива, яка може призвести до дуже тяжких наслідків.
Планується різке зменшення фінансування освіти і науки: скасування безплатного харчування учнів молодших класів, укрупнення груп дитячих садків, груп продовженого дня, підвищення навантажень на вчителів, але при цьому скасування надбавок. Є намір скасувати стипендії студентам.
Подальша доля державних службовців, їх умови праці, фінансове забезпечення викликають щонайменше занепокоєння існування інституту державної служби в нашій країні. Адже, економія бюджетних коштів за рахунок простих державних службовців вже ввійшла у звичку всіх урядів та депутатів ВР України усіх скликань.
Задля справедливості треба відзначити, що урізаються майже всі витрати: індексація і підвищення спецпенсій, кількість співробітників правоохоронних органів, прокурорів, суддів, апарату Верховної Ради, компенсація витрат нардепів тощо. Планується внесення змін до Конституції України, а саме:
- зменшення термінів обов'язкового навчання у загальноосвітніх школах – до 9 років;
- вилучення норм про безоплатність освітніх і медичних послуг;
- вилучення норм, які забороняють скорочення мережі закладів охорони здоров'я і освіти.
Одним словом - все на ринкові рейки, на євростандарти. Мабуть, все це не було б так страшно, аби зарплати українців були на рівні євростандартів. Якщо ж мінімальна зарплата в держбюджеті на 2015 рік планується на рівні 1257 гривень, а курс євро 27 гривень, то про які євростандарти може йти мова?
Обурює практика підготовки соціально важливих рішень поза рамками соціального діалогу. Запровадження політики «затягування пасків», яка порушує основні соціальні положення Конституції України - вже трансформувалася у «безстрокову шокову терапію» для українців. Прийняття на державному рівні соціально важливих рішень без врахування думки або пропозицій соціальних партнерів, останнім часом набуло загрозливих масштабів.
Максим Баланенко відзначив: на регіональному рівні, на відміну від національного, профспілки знаходять спільну мову, порозуміння з органами державної влади. В області соціальний діалог не порожнє словосполучення, а реальний інструмент для вирішення завдань та знаходження компромісів. Звісно, не все під силу, не все виходить, не завжди вдається знайти шляхи подолання проблем, але співпраця є.
Продовження політики перетворення працюючих у бідняків і прохачів державних допомог, субсидій сьогодні є соціально вибухонебезпечним. Тому всеукраїнські профспілки вирішили провести 23 грудня в Києві всеукраїнську акцію протесту. Обласне об'єднання профспілок ініціативу підтримало. Підтримали акцію і всі обласні об'єднання профспілок України.
У заході взяли участь голова ОДА Сергій Кузьменко та керівники структурних підрозділів облдержадміністрації, територіальних органів міністерств та відомств в області.
Прес – центр ФПО

 

ЗАЯВА

ЗАЯВА
Федерації профспілок України
у зв'язку з намірами Уряду стосовно посилення економії бюджетних коштів виключно за рахунок ліквідації соціальних гарантій населенню України

Профспілки з обуренням сприйняли продовження урядової політики «затягування пасків», що вже трансформувалася у «безстрокову шокову терапію» для українців, серед яких понад три чверті – це незаможні, бідні і злиденні громадяни.
Напередодні Міжнародного дня захисту прав людини, 9 грудня завдано нищівного удару по мільйонах найбільш незахищених громадян – пенсіонерах, малозабезпечених сім'ях, вчителях, медиках, працівниках культури, державних службовцях. Удару завдано тими, кому саме ці люди забезпечують регулярну зарплату, сумлінно сплачуючи податки.
Уже сьогодні державні соціальні гарантії – мінімальна зарплата та мінімальна пенсія – становлять менше 80 доларів, тобто не дотягують навіть до 3 доларів на день при визначеному ООН рівні злиденності – 5 доларів.
За останній час доходи населення України скоротилися в 3 рази, зросла тіньова економіка, що призвело до абсурдної ситуації, коли з 22 мільйонів трудоактивних громадян менше 9 мільйонів – це легально зайняті працівники, які сплачують податки і наповнюють соціальні фонди.
Забувши про першопричини Революції Гідності, яка привела нинішніх очільників до влади, новий Уряд навіть не згадує про необхідність забезпечення конституційних гарантій працівникам та належного рівня соціального захисту ветеранів, молоді.
Черговим пакетом «економних» бюджетних ініціатив Уряд, без будь-якого обговорення з громадськістю, планує пустити «під ніж» практично всі соціальні права, гарантовані Конституцією України – безоплатну медицину, освіту, пенсійне забезпечення, а також жалюгідні пільги, які не наважився скасувати навіть попередній режим.
Як одна з трьох сторін соціального діалогу на національному рівні, змушені заявити про те, що в черговий раз «антикризові» ініціативи розроблені з грубим порушенням законодавства України та Генеральної угоди, без обговорення з громадськістю та без урахування позиції профспілок.
Чому за довгоочікувані реформи новоствореного Уряду вчергове мають платити звичайні люди, які змушені рахувати чесно зароблені копійки від зарплати до зарплати, а олігархи знову отримають преференції та наддоходи за рахунок нестримно зростаючих цін і тарифів на життєво необхідні товари і послуги?!
Ми розуміємо, що країна сьогодні знаходиться у стані військового конфлікту на Сході, але перекладати увесь тягар виключно на плечі працюючого населення неприпустимо! Вирішення проблем країни не може здійснюватися лише за рахунок «витрушування кишень» звичайних працюючих (лікарів, вчителів, працівників культури та соціальної сфери, держслужбовців найнижчої ланки тощо). Більшої частини непопулярних обмежень влада могла б уникнути, змусивши поділитися надприбутками олігархів, отриманих за останні роки, зокрема, під парасолю колишнього режиму.
У демократичній країні труднощі кризи і реформ повинні справедливо ділитися на трьох – державу, бізнес і народ. І кожен має нести своє. Якщо весь тягар несе лише народ, отже, демократія не дійшла до України.
Профспілкова спільнота категорично відкидає радикальні методи влади з ліквідації законодавчо визначених прав та гарантій.
Профспілки вимагають від Уряду згадати цивілізований, європейський шлях формування державних рішень – невідкладно розпочати консультації з роботодавцями і профспілками, щоб разом проаналізувати наявні в економіці ресурси, використати альтернативні джерела наповнення бюджету, приступити до виведення з незаконного використання 4,5 мільйона нелегальних працівників, детінізації понад 200 мільярдів заробітної плати, що може дати не менше 100 мільярдів додаткових надходжень до бюджету, пенсійного та інших соціальних фондів.
Також, на переконання профспілок, такими заходами мають стати запровадження податку на багатство, розширення об'єктів оподаткування рентною платою, збільшення податку на дивіденди, запровадження податку з валового доходу великих підприємств для забезпечення обороноздатності України, збільшення акцизів на шкідливі для здоров'я товари, застосування механізмів з протидії ухиленню від сплати податків, продаж неефективного та збиткового державного майна, декларування не тільки доходів, але й витрат.
Водночас необхідно визначити чітку і зрозумілу державну політику щодо запровадження справедливої оплати праці українців, яка має, нарешті, викорінити бідність серед працюючих, динамічно скорочувати розрив в зарплатах порівняно із сусідніми європейськими країнами, а також забезпечувати високий платоспроможний попит населення на вітчизняну продукцію, що є головним у подоланні кризи економіки та боротьбі з безробіттям.

Заявляємо, що профспілки використають всі наявні в них права і можливості для захисту людини праці і застерігаємо недалекоглядних можновладців і урядових чиновників про їх відповідальність перед законом і громадянами України!

ЗАКЛИКАЄМО УРЯДОВЦІВ І ДЕПУТАТІВ – ДБАЙТЕ ПРО СВІЙ НАРОД, РАДЬТЕСЯ З НАРОДОМ, БІЙТЕСЯ НЕДОВІРИ НАРОДУ, ТІЛЬКИ ТОДІ ВИ ЗАСЛУГОВУЄТЕ БУТИ ДЕМОКРАТИЧНОЮ, НАРОДНОЮ ВЛАДОЮ!

 

Партнерство

Партнерство
Підприємство, яке дає надію на тепло і світло
Той, хто не бував на Кременчуцькій ГЕС у Світловодську, багато втратив і обов'язково має відвідати виробничу міць Кіровоградщини і всієї країни. Це не тільки візуально вражаюче видовище, а й стратегічний об'єкт, вага якого сьогодні, у період ліміту природного газу значно зростає. Тобто, це надія на тепло і світло. Саме Кременчуцька ГЕС, після Дніпрогесу, найпотужніша на Дніпровському каскаді. Увага до гідроелектростанції прикута ще й тому, що у грудні вона відзначає своє 55-річчя. (У далекому 1959 році став до ладу перший, а у наступному – 12-й, останній гідроагрегат). І з того часу без жодного натяку на зупинку ГЕС працює, нарощуючи обсяги. Звісно, у тяжкий для країни час не до гучних ювілеїв, але організували зустрічі, в один день з ветеранами праці, які зводили підприємство, закладали фундамент для сучасного покоління, в інший – з працюючими. Усім сказали добрі слова, відзначили кращих працівників.
- Це була перша в СРСР станція без машинного залу, - розповідає директор Сергій Яременко. – Якщо ескізно, то у складі споруджень гідровузла – будівля ГЕС, бетонна і земляні греблі, судноплавний шлюз. По спорудах проходять залізнична і автомобільна дороги. Напірні спорудження утворюють одне з найбільших не тільки в Україні, а й у Європі, Кременчуцьке водосховище. (Воно є основним регулятором води по всьому Дніпровському каскаду). Управління і регулювання технологічних процесів повністю автоматизовані. Тож, зрозуміло, якого рівня повинні працювати фахівці. Це наш золотий фонд. Хоча кадрів не вистачає, доводиться шукати і не завжди знаходимо. Справа в тому, щоб випускник вишу, навіть з червоним дипломом, став добрим спеціалістом, наставник повинен його шліфувати років з п'ять. Готових фахівців ніхто не запропонує, тому бережемо своїх. Велику увагу приділяємо навчанню. Причому, спеціалісти підвищують кваліфікацію не лише в Україні, а й за кордоном. Є провідні кампанії, які цим займаються. Зараз проводиться серйозна реконструкція – заміна гідроагрегатів, основного і допоміжного обладнання. Це дає можливість суттєво збільшити потужність - більш ніж на 10 відсотків. Для цього залучаються кошти світового банку. До 2024 року планується стовідсотково модернізувати станцію. Середньорічне виробництво електроенергії складає 1506 млрд. кВт/год - це значно більше, ніж споживає область, тому, думаю, Кіровоградщина буде зі світлом. Оскільки Кременчуцька ГЕС входить до складу ПАТ «Укргідроенерго», тож працює у державну скарбничку, для загального блага.
Ще одна особливість підприємства, яка заслуговує на увагу: тандем керівництва і профкому, тому технічна складова розвивається нерозривно від соціальної, якою опікується профком. Голова профкому Валентина Анпілогова згадує:
- Сергій Олександрович прийшов до нас 2 роки тому. Під час першої зустрічі я запитала, чи була профспілкова організація на попередній його роботі? Після заперечної відповіді представила свою профорганізацію із стовідсотковим членством і запропонувала керівникові вступити у спілчанські ряди. Він відповів: я, як усі, і у свій перший робочий день написав заяву про вступ у профспілку. Скажу відверто, перший рік виникало тертя, адже Сергій Олександрович не був знайомий з профспілковою роботою, правами профкому, зате зараз у нас повне взаєморозуміння. Будь-яке питання не вирішується кулуарно, а обговорюємо і знаходимо вихід в інтересах працівників, наприклад, що стосується зміни у графіку роботи (у зв'язку з реконструкцією доводиться залучати працівників на роботу у нічний час, вихідні), порушень трудової дисципліни... Профком завжди займає роль арбітра. Колдоговір у нас не виокремлений із системи, єдиний для всіх гідроелектростанцій, але він нас влаштовує соціальним наповненням. Так, на культмасову та оздоровчу роботу виділяється не 0,3 відсотка від фонду оплати праці, як передбачено законодавством, а 1 відсоток, тож можемо і заплановані заходи, і оздоровлення працівників та їхніх дітей провести на рівні. Не перериваємо зв'язків і з ветеранами праці, цікавимося їхнім життям-буттям. Обов'язково збираємо їх на День енергетика, приділяємо уваги і у бідні, йдемо назустріч у будь-яких проблемах. Під контролем профкому питання охорони праці, а це забезпечення працівників спецодягом, безпека робочих місць, створення умов для роботи і відпочинку. До речі, ГЕСівці активно долучаються до здорового способу життя, від душі займаються спортом. На його базі, можна сказати, створене справжнє спортивне містечко.
Налагоджений діалог сприяє доброму мікроклімату в колективі, цивілізованому підходу до вирішення назрілих проблем. Вважаю, що у соціально налаштованого керівника є майбутнє, він завжди може розраховувати на підтримку колективу, з думкою якого рахується.
Марія Іванова, керівник прес-центру ФПО

 

Вдячність за своєчасну підтримку На ім’я голови Кіровоградського обкому профспілки працівників будівництва і промбудматеріалів Григорія Святуна надійшов вдячний лист від бійців 3-ї роти 17 БТРО, сформованого в Кіровограді. Воїни – земляки подякували за

Вдячність за своєчасну підтримку
На ім'я голови Кіровоградського обкому профспілки працівників будівництва і промбудматеріалів Григорія Святуна надійшов вдячний лист від бійців 3-ї роти 17 БТРО, сформованого в Кіровограді. Воїни – земляки подякували за своєчасно надіслану будівельниками – спілчанами гуманітарну допомогу. Там, на передовій східного фронту України, зігріває будь-яка звістка з рідного краю, високо цінується всіляка підтримка, завдяки якій легше переносяться труднощі військової служби.
Обком профспілки будівельників не раз брав участь в акціях підтримки воїнів, які боронять територіальну цілісність України. Цього разу допомога конкретна – комплекти теплого одягу. Про потреби армії Григорій Святун довідався у гуманітарному штабі. У кишеню кожного комплекту благодійники вклали побажання конкретному адресату: «Бажаємо і надалі з честю боронити рідну землю, давати відсіч ворогу і, головне, повертатися живими – здоровими та з перемогою».
Вагомі внески на підтримку захисників України роблять й інші обкоми профспілок, ФПО, вирішуючи частинку проблем матеріально-технічного та медичного забезпечення.
Марія Іванова,
керівник прес-центру ФПО

 

Зарплатні борги – під профспілковим контролем

Зарплатні борги – під профспілковим контролем
Відбулася зустріч голови Федерації профспілок Кіровоградської області Сергія Петрова, представника Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в Кіровоградській, Полтавській, Черкаській областях Миколи Линника, профспілкового активу ДП «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (м.Долинська Кіровоградської обл..) з головою облдержадміністрації Сергієм Кузьменком. Захід був викликаний вкрай загостреною ситуацією на Криворізькому ГЗКОРі у зв'язку із заборгованістю з виплати зарплати. Борг за червень – жовтень ц.р. складає 7,6 млн.грн. Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» на забезпечення життєдіяльності державного підприємства на друге півріччя було зменшене фінансування на 9,4 млн.грн, що призвело до переведення працівників на роботу у скороченому режимі. Мало того, що працівники за рахунок неповного робочого тижня значно втратили в заробітку, вони ще й не можуть отримати зароблене.
Зустріч пройшла конструктивно. Голова ОДА пообіцяв всіляко посприяти вирішенню питання не тільки погашення заборгованості, а й подальшого фінансування підприємства з важкою долею довгобуду, адже від цього залежить не тільки нормальна робота КГЗКОРу, а й життя його працівників та членів їх сімей. Профспілкові активісти у свою чергу звернулися зі своєю проблемою до ЦК профспілки металургів, який направив звернення у відповідні інстанції. І боргова крига скресла: Голова ФПУ Григорій Осовий озвучив проблеми КГЗКОРу, які перебувають на постійному профспілковому контролі, на засіданні Кабінету Міністрів України. Дані доручення відповідним органам щодо вирішення питання фінансування підприємства.
Марія Іванова, керівник прес-центру ФПО