Завжди готові допомогти
Обком профспілки працівників освіти і науки України, всі його структурні ланки, в т.ч. профорганізації працівників та студентів вишів буквально з перших кроків АТО надають матеріальну допомогу та іншу підтримку її учасникам, приділяють значну увагу сім'ям учасників бойових дій і особливо сім'ям загиблих воїнів.
Виборні профспілкові органи проводять роз'яснювальну роботу серед членів профспілки та представників місцевих громад, особливо в сільській місцевості, доводять до їх відома законодавчі та нормативні документи про пільги і гарантії учасникам бойових дій в рамках АТО, використовуючи з цією метою місцеві та обласні засоби масової інформації, можливості Інтернету та інші форми роботи..
Члени освітянської профспілки, в т.ч і обком профспілки сприяють влаштуванню жителів східної частини країни, які вимушені були переїхати із зони бойових дій до нашої області, забезпечують навчання в школах та перебування в дошкільних навчальних закладах їх дітей.
Обком профспілки надав благодійну допомогу студентам з Луганської області, які перебували на відпочинку та лікуванні в санаторії-профілакторії «Юність» Кіровоградського педуніверситету. Чимало працівників освітянської галузі області взяла участь в перерахуванні коштів на потреби української армії користуючись засобами мобільного зв'язку.
Олександр Доценко,
заступник голови обкому профспілки
працівників освіти у науки Укрїни

Це наш святий обов'язок
Сьогодні ніхто не може залишатися осторонь тих подій, які відбуваються на сході країни. Зовсім мало знайдеться людей, які б не допомагали у цей час державі, військовим, не розділяли біль втрат найкращих синів Вітчизни. Профспілкам, як кажуть, сам Бог велів відгукнутися і долучитися до підтримки Збройних сил України. З початку ведення бойових дій ми постійно перераховували кошти на спеціальні рахунки. Сьогодні вибрали конкретну адресу: 3-й окремий полк спеціального призначення «Кіровоград», ознайомилися з його потребами.
До нас звернулися з проханням, яке на сьогодні актуальне: забезпечення бійців вітамінами. Ми радо відгукнулися і виконали заявку. У цій акції взяли участь обкоми профспілок працівників охорони здоров'я, державних установ, культури, житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення та міськком профспілки працівників освіти і науки (Н.Дзюба). Кожен з них виділив чималу суму для підтримки кіровоградських бійців. Пізніше виникло інше прохання: допомогти придбати спеціальний бінокль. Обком профспілки працівників держустанов вніс свою частку для вирішення цієї проблеми.
Коли проводжали бійців 3-го окремого полку, з'явилася інша потреба завантажити їх мінеральною водою – і цю у складчину з обкомами профспілки (до перелічених додався обком профспілки працівників АПК) заявку виконали. Ми не переводимо допомогу у гроші. Справа не в їх кількості, адже цей вчинок не для хизування, а від душі. Це наш святий обов'язок. У кожної організації профспілки, у будь-якого спілчанина має бути відчуття необхідності. Думаю, без закликів і наполягань кожна свідома людина має підставити плече армії у складний період. Час не чекає. З розумінням слід віднестися до ситуації і внести свою часту для перемін на краще, бо ніхто, крім нас і без нас це не зробить.
Віктор Федотов,
голова обкому профспілки працівників
державних установ

Співпраця дає свої результати
Влітку про таке підприємство, як ТЕЦ, ми не думаємо – воно у пошані взимку. А щоб у холоди ми згадували його не злим – тихим словом, влітку тепловикам треба добре попріти. Зараз на Кіровоградському КП «Теплоенергетик», яке обігріває третину Кіровограда, повним ходом йдуть ремонтні роботи. Це державна політика і особиста позиція директора Сергія Кравченка: у зв'язку із зменшенням поставок газу, треба освоювати альтернативні види палива. Помітний внесок у цю справу робить і профспілковий комітет. На столі керівника лежить виписка – нагадування про виконання комплексних заходів з охорони праці за підписом голови профкому Ольги Синицької.
Якщо спочатку у взаєминах директор - профком були тертя, то сьогодні вони переросли у повне порозуміння. Сергій Григорович переконався, що голова профкому принциповий лідер, точку зору якої ігнорувати не можна. З часом вибудували модель, можна сказати, зразкової співпраці. Якщо подала Синицька заяву на допомогу працівникові, не вийде з кабінету керівника, поки той її не підпише. Посилається на колективний договір, у якому виписані пункти на всі випадки виробничого і позавиробничого життя, привчила до цього документа. Не так давно керівник складав, так би мовити, екзамен – звітував про його виконання. А звітувати було про що. За два роки його роботи на підприємстві відбулися солідні зрушення, ремонти, про які раніше лише мріяли.
- До ремонтної кампанії ми підходимо серйозно, - говорить Сергій Григорович. - Ще з осені складаємо плани, коригуємо їх, уточнюємо, накопичуємо ресурси. Тобто, не чекаємо авралів і манни небесної. І буквально з нового року починаємо ремонти. Великий обсяг робіт виконали на підрозділі у селищі Новому: замінили фільтри, полагодили котли, частину тепломереж, замінили труби, привели у божий вигляд греблю. Слабне місце підприємства – мережі. Потроху міняємо, виставляємо правильний гідравлічний режим (при цьому маємо економію і ліквідуємо перепади температури). Головні зусилля сьогодні зосереджені на відновленні мазутного господарства, яке не експлуатувалося 15 років. Вимушені кланятися йому і переходити на мазут. Прогнозоване скорочення газу на 30 відсотків для нас смертельно, тож рухаємося в альтернативному напрямку. Хоч мазут задоволення теж не з дешевих, але це вихід. Крім того, змонтували установку, яка виробляє газ з вугілля. Плануємо запуск ще двох таких установок. До речі, саме ця ідея - відновлення вугільної ТЕЦ на Кіровоградщині була мені запропонована. Тобто, мій приїзд пов'язаний з технічними планами, а досвід дозволяє їх реалізувати. Їхав на рік, та затримався. Цими днями міська рада за клопотанням трудового колективу (ініціатор голова профкому) продовжив зі мною контракт. Працюється мені нормально, тому що оточують грамотні, досвідчені фахівці. У Кіровограді у мене немає нічого особистого, ніякого кумівства, інших зв'язків. Є підприємство і 550 його працівників. Тобто, загальний інтерес – зберегти виробництво і вдихнути в нього нове, сучасне дихання. Це для мене принципово. Ціную спеціалістів високого ґатунку, до них зараховую і Ольгу Миколаївну – при її навантаженні начальника зміни вона знаходить час для громадської роботи. І виконує її не для галочки, а за покликом душі.
Якщо директор бачить, в першу чергу, виробництво, то Ольга Синицька робить проекцію на соціальну площину і спрямовує у цей бік його мислення. Декому у зв'язку з кризою доводиться урізати соціальні пакети, а на ТЕЦ їх бережуть як зіницю ока. Фінансуються усі програми з двох джерел – профспілкового і підприємства. Щороку оздоровлюють дітей – 50 відсотків путівки оплачує підприємство. Походи, екскурсії вихідного дня – який маршрут спілчани замовили, такий і виконується. Надання матеріальної допомоги, доплати, премії – ці питання обов'язково погоджуються з профкомом. Під особливим контролем профспілкового комітету питання охорони праці. В опалювальний період працівники забезпечуються спецодягом, молоком, працює недорога їдальня. Відповідно до комплексних заходів ремонтуються дахи. За наполяганням профкому полагодили, вибачте, вбиральню, яку антикварний вік явно не прикрашав. Результат уважного ставлення до охорони праці на виду – за останні 2-3 роки не було виробничих травм.
Ольга Миколаївна – голова профкому від Бога. Змінювалися керівники, але вона ніколи ні перед ким не прогиналася – міцно стоїть на захисній позиції: людей в образу не дає. Особливо розкрилися її бійцівсько-лідерські здібності у той недалекий період, коли підприємство перебувало в оренді. Довелося повоювати, адже зарплатні борги сягали до 9 місяців. І прес-конференції давала, і в прокуратуру зверталася... І в тому, що підприємство розпрощалося з горе-орендарями, є і її заслуга. Сьогодні зарплата виплачується чітко, у визначені колдоговором терміни. Нещодавно навіть змогли дещо підвищити платню. З таких перемог і складається її профспілкове життя. Радіє, коли може чимось зарадити, підказати, проконсультувати. Коли після зміни люди поспішають додому, голову профкому ще довго не відпускають громадські справи, які стали частиною її життя.
У Ольги Миколаївни, як для жінки, рідкісна професія – технік-електрик, тобто, і душа, і мислення у неї технічне. На ТЕЦ, якій віддала кілька десятків років (приїхала сюди за направленням) почувається як риба у воді, тому їй легко вирішувати і виробничі питання, і соціальні. І ТЕЦ, і Кіровоград, і Україна для неї, росіянки, давно стали рідними. Засуджує агресивну політику Російської Федерації, бажає миру і добробуту Україні.
Марія Іванова, керівник прес-центру ФПО

Захисні кроки профспілок
Сьогодні профспілки опинилися в дуже складній ситуації. З одного боку воєнна ситуація на сході країни і люди, які захищають нашу землю, наш суверенітет, а з другого – працівники, які фактично забезпечують життєдіяльність всієї країни. І в той же час всіляко допомагають патріотам на гарячих точках сходу. Звичайно, доводиться балансувати: і армійців підтримати, і працівників захистити, у яких фінансові можливості не безмежні, прямо скажемо, мізерні. І навіть їх уряд постійно намагається урізати.
Так, положеннями проекту Закону України «Про внесення змін до Державного бюджету на 2014 рік» планувалося значне погіршення соціально-економічних прав працівників. Це обмеження розмірів законодавчо гарантованих соціальних виплат пенсіонерам, чорнобильцям, дітям війни, військовослужбовцям, ветеранам війни, жертвам нацистських переслідувань.
Незважаючи на висловлені думки про передчасність запровадження особливих правил регулювання бюджетної політики в умовах ще не введеного у повному об'ємі воєнного стану, народними депутатами прийнято низку необґрунтованих норм, що регулюють бюджетну політику в умовах його введення, зокрема: державні соціальні стандарти та гарантії застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабміном, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік. Враховуючи поведінку нашого Кабміну, в разі надання йому особливих повноважень нелегко спрогнозувати, що в першу чергу він візьметься за найбільш незахищених.
Профспілки, з розумінням поставилися до необхідності пошуку коштів на утримання Збройних сил України, але не погодилися з рядом його норм, які різко звужують права працівників, відчутно зменшують їх доходи (особливо це помітно у зв'язку з ростом цін), а в масштабах бюджету країни ця економія малопомітна. Профспілки зі своїми альтернативними пропозиціями звернулися до Верховної Ради України, Кабміну і як результат із згаданого закону виключено такі антисоціальні норми, як
- зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»;
- зупинення застосування положення статті 26 ЗУ «Про выдпустки» та статей 32,56 та 84 Кодексу законів про працю України (в частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати, необхідності повідомлення не пізніше, ніж за два місяці та погодження з працівником встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу) у всіх сферах діяльності;
- здійснення керівниками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, а також керівниками інших бюджетних установ та підприємств, установ і організацій, які отримують підтримку з бюджету заходів щодо оптимізації штатної чисельності працівників, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, підвищень посадових окладів, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах;
- надання права керівникам бюджетних установ у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження зарплати на визначений цими керівниками термін.
Ще раз хочу підкреслити, що завдяки активним діям профспілок ці антисоціальні норми виключено із закону.
Сергій Петров,
голова ФПО

УТОС подає сигнал SOS
Життя Кіровоградського навчально-виробничого підприємства УТОС можна розділити на дві частини: до ринкових умов і після. До зміни суспільної формації воно процвітало. Йшли замовлення на основний вид продукції – фільтри для автомобілів. Відповідно були заробітки, діяли соціальні програми не тільки для працюючих, а й для ветеранів праці, які перебували на профспілковому обліку. Для людей з особливими потребами підприємство було, у повному значенні слова, сенсом життя: давало не тільки робочі місця, а й можливість реалізувати свої таланти, спілкуватися у бібліотеці чи клубі, оздоровлюватися на власній базі відпочинку...
Ринкові відносини різко обірвали цю ідилію. Далеко не всі здорові і сильні могли вписатися у цю круговерть, а незвичне підприємство і поготів. Фільтри почали випускати інші підприємства, з якими конкурувати УТОСу було не під силу. Поступово з казково-наповненого життя товариство почало скочуватися у яму. Щоб не працювати на склад, припинили випуск фільтрів. Працівників почали переводити на неповний робочий день, фахівці йшли з підприємства, яке втратило перспективу. Залишилися найбільш віддані, які борсалися у пошуку порятунку. Пережити ринкові буревії їм допоміг обком профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості і побутового обслуговування населення. Тоді саме обком не допустив масового скорочення працюючих. Хапаючись за соломинку, працівники обкому разом з ФПО час від часу звертаються до об'єднання організацій роботодавців з пропозицією розмістити на підприємствах замовлення на виготовлення нескладної продукції широкого вжитку, доступного незрячим.
На жаль, поки що жодне підприємство не кинуло рятівну соломинку УТОСівцям. Вихід шукають самотужки: знаходять тимчасову роботу, здають колишні цехи в оренду. Не сприяла стабілізації підприємства і часта зміна керівників, які не затримувалися не на хлібному місці. Наслідки такої ситуації – нарощування боргів із зарплати. Здавалося, підприємству не звестися з колін, та сталося диво – більше року тому його очолив Вадим Савченко, небайдужа до долі інвалідів людина, і справи зрушилися з мертвої точки.
- Вадим Ігоревич виправдав наші надії, - розповідає заступник директора Валентина Раєва, - освоює нові види продукції, шукає шляхи виходу з кризи, можливості погасити борги із зарплати. Поточну виплачує і трохи гасить боргову спадщину. Це справді героїчний вчинок – взяти підприємство, на якому працюють інваліди. Співчуває їм, підтримує. Так, з його ініціативи товариство подарувало багатодітній сім'ї шкільну парту. По можливості підтримує інших працівників. Нам міг би допомогти фонд захисту інвалідів, який працює з подібними підприємствами, наприклад, виділити кошти на розвиток, але з тими, хто має заборгованість, він не працює. Ось таке виходить замкнуте коло. Наші особливі працівники дивляться на керівництво з надією, адже з підприємством у них пов'язане повноцінне життя. Якби вдалося видряпатися, могли б влаштувати більше інвалідів. У нас є гуртожиток для іногородніх. Наше підприємство знають, тож просяться на роботу. У нас створені умови не тільки для роботи, а й для дозвілля. Приємно, що серед інвалідів є чимало високопрофесійних фахівців, цікавих людей. Голова профкому Оксана Андрієнко, вчитель за освітою, веде гурток «Дозвілля» - на спеціальних пристосуваннях шиють м'які іграшки, які об'їздили чимало виставок. Завдяки їй, профспілкова робота кипить. Оксана – незмінна ведуча різних заходів, веде групу здоров'я. Наші працівники комплексують відвідувати спортивні чи культурні заклади, а у своєму оточенні почуваються, як риби у воді. Олександр Меркулов керує естрадним гуртком, який став лауреатом кількох конкурсів. Знаний і улюблений в Кіровограді народний хор «Червона калина». Задоволені працівники і юристом з вищою освітом Сергієм Рокожицею, який працює за спеціальною озвученою комп'ютерною програмою. І виробничі справи веде грамотно, і колегам надає безплатні консультації. Словом, для повного щастя нам не вистачає замовлень і повної зайнятості.
- В цьому році, - ділиться думками Валерій Савченко, - ми могли б уже процвітати, але, у зв'язку із складною ситуацією в країні, програми, створені раніше, згорнуті. Основна програма - «Шкільна парта» більш як на 500 тис.грн була зроблена під наше підприємство. Тепер вона підрізала нам крила. З минулого року освоїли випуск шкільних парт, маємо відповідний сертифікат, але поки що задовольняємося поодинокими замовленнями. Освоїли також всі види дитячих ігрових майданчиків. У цьому напрямку добре співпрацюємо з народним депутатом Андрієм Табаловим. В цьому році склали з його допомогою соціальний проект на виготовлення майданчиків на 200 тис.грн. Це єдина людина в Кіровограді, яка нас підтримує. Але без допомоги держави таким підприємствам, як наше, вижити важко. Ми не просимо гроші – люди з особливими потребами хочуть самі заробляти, відчувати стабільність. За півтора роки придбали більш як на 20 тис.грн обладнання, почали працювати за новими технологіями. Якби не думали про перспективу, могли б їх просто витратити на зарплату, але не змогли б тоді випускати продукцію.
Для того, щоб підприємство запрацювало, потрібно 5-8 років. УТОС менш ніж за 2 роки освоїв вісім видів продукції. І далі планує розвиватися. Директор у пошуках спонсора, щоб закупити сучасний універсальний верстат для випуску цегли, який при потребі можна переобладнати на випуск бордюрів чи тротуарної плитки. Як би там не було, а потреба у будівельних матеріалах буде, значить підприємство на правильному шляху. Тим більше, собівартість завдяки пільгам буде нижчою, що вплине на ціну продукції. Мрій і планів у керівництва багато, головне, відчути впевненість і плече державної допомоги.
Жанна
Бориско,
Марія Іванова
м.Кіровоград

Поштова стежка Валентина Спусканюка
Поділ на жіночі і чоловічі професії існує чисто умовний: слабка стать підкоряє мужню справу, а сильна добре освоюється на полегшеному, але клопітному поприщі. Чи часто можна побачити серед листонош чоловіків? Звісно, ні – ніби не для них ця «легка» робота. А Валентин Спусканюк так не вважає. Не один рік відбігав від хати до хати із сумкою листоноші. Коли переріс себе на цій посаді, його призначили начальником пересувного відділення поштового зв'язку №36 Голованівського цеху обслуговування споживачів УДППЗ «Укрпошта». Саме за високий професіоналізм його нещодавно відзначено Дипломом Федерації профспілок області «Майстер Кіровоградщини».
... Для Валентина Васильовича залишається і досі загадкою: чи доля привела його на пошту, чи випадковість? Школярем любив забігати у відділення зв'язку – допомагав сортувати газети і журнали. Хлопці після уроків йшли грати у м'яча чи до інших розваг, а він проклав свою стежину на пошту. Завиграшки розкладав свіжу періодику, непомітно вбирав дружну атмосферу в колективі. Кмітливого і старанного хлопчика полюбили. Одна листоноша часто хворіла і позаштатного працівника попросили на канікулах підмінити її. Погодився з вискоком. Потім продовжував практику після уроків.
- Добрим стимулом для мене були схвальні слова односельців: «Ти молодець, швидко розносиш пошту!», - розповідає Валентин. - Додавало настрою те, що мене уже знали, старші першими віталися. Тому після закінчення школи, без вагань, влаштувався листоношею. Не вважаю, що це не чоловіча справа. Обслуговувати людей, доставляти їм задоволення, приносити радість чи новину у кожну домівку – це здорово. Мені подобається спілкуватися з односельцями, бути політінформатором. А яке приємне відчуття, коли тебе чекають! Це зараз листування витісняє мобільний зв'язок, а раніше масово писали листи. Я знав все: хто чекає листа від сина з армії, хто від дітей з іншого міста, допомагав писати відповіді. Радість від отриманої звістки передавалася й мені, тож завжди працював на піднесенні. Коли зрозумів, що це справа мого життя, вступив до Одеського технікуму електрозв'язку.
Дипломованому спеціалісту вже довірили іншу посаду. Що входить в його обов'язки? Він забезпечує обмін інформацією з операційними вікнами, стежить, щоб не було затримок доставки поштових відправлень, тобто, на ньому контроль за діяльністю сільських відділень. Молодому чоловікові, який пройшов різні сходинки у поштовому зв'язку, все вдається і все під силу, нарікань від людей немає, а це найвищий показник його роботи. Колективом він задоволений – усі працюють злагоджено і дружно. Велику роль у створенні сприятливої атмосфери відіграє обласна організація профспілки. У різних ситуаціях люди відчувають її підтримку. Під опікою обкому профспілки літнє оздоровлення працівників і їхніх сімей, путівки – за пільговою, доступною ціною.
Марія Іванова,
керівник прес-центру ФПО