Спільні кроки у реформуванні галузі

Відбувся пленум обкому профспілки працівників освіти і науки, на якому йшла мова про роботу організаційних ланок обласної організації профспілки, спрямовану на захист державних гарантій та трудових, соціально-економічних прав членів профспілки відповідно до положень ЗУ «Про освіту», рішень VІІІ з'їзду профспілки та норм Генеральної і галузевої угод. Голова обкому профспілки працівників освіти та науки Світлана Скалько і перший заступник управління освіти, науки, молоді та спорту Лідія Шатна також прозвітували про виконання Угоди, яка діє між установою й організацією.Світлана Скалько:
- Сьогодні на тлі розбалансованого правового поля освіта нещадно реформується. Найбільшим недоліком цих реформ є не стільки обмеженість фінансового ресурсу, скільки інертність дій від авторитарної до демократичної моделі управління. Це продемонстрували, зокрема освітні реформи у Бобринецькому, Олександрівському, Голованівському, Новоархангельському, Маловисківському районах. Без помилок не обійшлося. Це порушення трудових прав працівників (у трьох районах відбулися масові звільнення), недотримання процедури при реорганізації, втручання в діяльність профорганів, не врахування думки профкомів (при зміні умов праці має бути погодження). Поряд із цим відбуваються процеси децентралізації влади. А, мабуть, треба було б створити громади, а потім реформувати освіту.
У цих процесах важливо профспілковим органам знайти своє місце і вчасно втручатися у ситуацію. Наприклад, завдяки свій позиції райкоми профспілки Світловодського, Кіровоградського, Новоукраїнського районів домоглися певних зрушень. Обком профспілки по ходу теж втручався у ситуацію, надав понад 300 консультацій із цих питань.
Важливим майданчиком для налагодження трудових відносин є соціальний діалог і особливо їх колективно-договірне регулювання. Торік прийнято Генеральну і галузеву угоди, які є орієнтиром діяльності для профорганізацій. Захисні положення цих угод, думаю, освітяни відчули. Великої ваги набула Угода, яка підписана між обкомом профспілки і управлінням освіти. Як в Угоду, так і в колдоговори, вносяться додаткові до визначених законодавством норми, гарантії і пільги. У зв'язку із цим поліпшилося надання допомоги закладам освіти, створення умов для праці. Якщо у 2015 році на 1 працюючого позабюджетні надходження були по 283 грн, то у 2016 році – вони перевищили тисячу грн. На виконання галузевої угоди профспілка (за пропозиціями первинок) брала участь у законотворчій роботі. До речі, без погодження із Центральним комітетом профспілки не побачив світ жоден соціальний закон. Вдалося заблокувати багато незручних рішень, наприклад, прийняття змін щодо оптимізації штатної чисельності працівників, не допущено посилення інтенсифікації праці педпрацівників навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації і передачі їх на фінансування місцевим бюджетам...
Щорічно збільшуються обсяги фінансування і відповідно зростає бюджет, але гарантованого рівня, який визначено ЗУ «Про освіту», 10 відсотків від ВВП, не вдалося досягти ні на рівні держави, ні на рівні області. Це позначилося на виконанні галузевої угоди. На рівні зарплати – позитивно. Зарплата освітян зросла в 1,9 раза, а стипендії студентів – в 1,6 раза. Змінено порядок фінансування галузі: введено освітню субвенцію, але спочатку покривала всі витрати, а зараз – виключно на зарплату. На підготовку робітничих кадрів – на ПТУ кошти не передбачено, їх передано на місця за окремими умовами фінансування. Забезпечується виплата одноразової допомоги випускникам педагогічних вишів, за умови підписання договору на 3 роки праці в школі. Хоч в області все менше вчителів виявляють бажання укладати такі договори, адже в сільській місцевості відсутні умови проживання, тому й утворився дефіцит кадрів.
Важливий розділ у колдоговірній роботі – охорона праці. Комплексні заходи з охорони праці посприяли у вирішенні багатьох питань: з атестації робочих місць, попередження травматизму (останні 2 роки такі факти взагалі відсутні). На жаль, законодавчо визначена норма 0,2 відсотка на охорону праці практично не реалізовувалася, а зараз постановою КМУ її взагалі вилучено. Законодавці «привели в рух» багато законів: «Про охорону праці», «Про оплату праці», КЗпП, «Про молодіжну політику» - внесені зміни у бік погіршення для працівників та студентів. Змиритися з такою ситуацією не можна, отож, роботи нам – непочатий край.
Лідія Шатна:
- Соціальний діалог охоплює великий сегмент трудових і соціальних відносин та спонукає до посилення відповідальності сторін за виконання взятих зобов'язань. В основу домовленості сторін покладено принцип дотримання трудових прав освітян, надання додаткових соціально-побутових пільг. Саме з метою створення умов для забезпечення стабільного розвитку освіти управлінням здійснювався контроль за фінансово-господарською діяльністю закладів освіти. Задля охоплення дітей дошкільною освітою торік відкрито 446 додаткових місць для малечі (2 дитсадочки у Кіровоградському та Добровеличківському районах, 5 відділень при НВК, 13 груп уже в діючих садочках). Іще один позитив у цих процесах – створено близько 80 робочих місць. У зв'язку зі створенням об'єднаних громад розширилася мережа позашкільних закладів.
458 – така мережа загальноосвітніх закладів, у яких навчається майже 90 тис. учнів. З метою оптимізації навчально-виховного процесу і надання якісних освітніх послуг розпочали роботу зі створення навчально-виховних об'єднань. Посилом до цього була постанова КМУ, яка рекомендувала створювати освітні округи, опорні школи та їх філії. Ми підійшли до цього творчо і не створювали опорні школи, тому що немає їм законодавчого визначення. Управління освіти рекомендувало створювати навчально-виховні об'єднання – такі заклади у нас уже успішно функціонують. Тому взяли за основу таку форму роботи, як НВО. Це була праця не одного дня: відбувалося обговорення з громадськістю, консультації з профспілковими органами. Експертна група зібрала пропозиції з місць і тоді були видані рекомендації. Хочу відзначити, що у будь-яких кроках враховуємо думку громадськості і профспілки. На жаль, районні сесії приймають іноді непродумані рішення, але управління не може на них впливати.
Пленум схвалив проект колективної угоди між управлінням освіти та обкомом профспілки на 2016-2020 роки.

Сторонам соціального діалогу є над чим працювати
Неспроста на засіданні Кіровоградської тристоронньої соціально-економічної ради розглядалося питання реалізації завдань соціально-економічного розвитку області у 2016 році та завдання на 2017 рік, адже від економічної панорами залежить соціальна. Сторони відзначили, що промисловий комплекс працював у дуже складних умовах, але зумів забезпечити майже 16 відсотків приросту виробництва. Збережено позитивну динаміку у зовнішньоекономічній діяльності, забезпечено виконання бюджетів усіх рівнів.
За цим стоїть напружена праця органів влади, роботодавців і працівників на робочих місцях. Це результат соціального діалогу, сторони якого не допустили збоїв і виникнення трудових конфліктів. Нарешті Кіровоградщина позбулася ознак депресивної території.
Проте, зазначив голова ФПО Максим Баланенко, профспілкова сторона не може позитивно оцінити рівень оплати праці, стану ринку праці. «Якщо за розвитком реального сектору економіки ми в передовиках, то за рівнем зарплати засіли внизу. І рівень зарплати в області, і темп його росту значно відстають від загальнодержавних. Не можна сказати, що не приділяємо цій проблемі увагу. Є спільне рішення тристоронньої ради про підвищення зарплати на 35 відсотків й інші документи, а результату немає».
Максим Баланенко наголосив: розпочнеться колдоговірна кампанія - 2017 і в ім'я збереження трудових кадрів необхідно докласти всіх зусиль, аби вирівняти рівень зарплати, інакше область залишиться без професійно-фахового потенціалу. Турбують профспілкову сторону кардинальні законодавчі зміни щодо формування розміру зарплати. З одного боку прийнято справедливий Закон про Держбюджет - 2017, про встановлення мінімальної зарплати на рівні фактичного прожиткового мінімуму. Але в основі, замість мінімальної зарплати, буде прожитковий мінімум, а це вже не 3200 грн, а лише 1600 грн. У кого менше: доплата до мінімальної. І в цьому випадку ймовірне виникнення «зрівнялівки» при оплаті праці некваліфікованих та кваліфікованих працівників. Є й ризик того, що задля підвищення мінімалки може бути скорочення працівників. А стан ринку праці в області теж гірший, ніж загальнодержавний, тому сторони діалогу вирішили, по можливості, утриматися від скорочень.
Логічним продовженням розмови стало друге питання засідання: про стан колективно-договірного регулювання трудових відносин. Мета профспілок, на переконання Максима Баланенко, така: працює профорганізація – обов'язково повинен бути колдоговір. І практично цього досягнуто. Тепер поставлено іншу мету: перехід від кількості до якості. Перш за все, недопущення масових звільнень і дотримання норм галузевих угод щодо оплати праці. Незабаром розпочнеться колдоговірна кампанія - 2017 і труднощі в тому, що тільки зараз розпочато тристоронні консультації щодо визначення тарифної ставки робітника І розряду на 2017 рік. У Генеральній угоді цей строк визначено до 1 грудня. За пропозицією профспілкової сторони пропонується визначити цю норму у розмірі мінімального прожиткового мінімуму з коефіцієнтом 1,5. ФПО розробила профкомам рекомендований перелік норм Генеральної угоди для врахування в колективних переговорах. Голова ФПО звернувся до соціальних партнерів, особливо до роботодавців, з розумінням поставитись до ініціативи профкомів щодо приведення колдоговорів у відповідність до положень Генеральної угоди, галузевих й територіальної угод, не шукати причин, як обійти угоди для зниження соціальних стандартів.
Марія Іванова

2017 – рік громадського контролю
Обком профспілки працівників освіти і науки України провів семінар для профспілкового активу. Обговорювалася тема громадського контролю.
Із вступним словом до учасників семінару звернувся заступник голови обкому профспілки Сергій Петров, який розповів про дії профспілки на сучасному етапі, колдоговірне регулювання трудових та соціально-економічних відносин у колективах. Основою та дороговказом для такого регулювання мають стати підписані Генеральна та галузева угоди.
Роль громадських контролерів і широке поле їхньої діяльності розкрила головний правовий інспектор обкому профспілки Світлана Гостєва.
До речі, 2017 рік обком профспілки оголосив роком громадського контролю.

На підтримку учасників акції протесту

Молодіжна рада ФПО підтримує учасників акції протесту студентів вищих навчальних закладів Кіровоградщини, які виборюють свої права на гідну стипендію і гідне життя. Ми солідарні з вами! Віримо, що ваш голос почують! А ми долучаємо свої голоси до ваших вимог.
Ми пишаємося вашою згуртованістю й активністю. Тримайтеся – перемога буде за вами!

З повагою
голова Молодіжної ради ФПО Олена Базилюк

«Врятуємо освіту. STOP 5130»
Під такою назвою біля приміщення Кіровоградського педагогічного університету ім. Винниченка 20 грудня відбулася попереджувальна акція студентського протесту.
Організаторами заходу виступили первинна профспілкова організація студентів, студентська рада університету та обком профспілки працівників освіти і науки України.
Мета акції — недопущення скасування статті 62 ЗУ «Про вищу освіту» та статті 9 ЗУ «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» в частині стипендіального забезпечення.
До учасників акції звернулася голова обкому профспілки освітян Світлана Скалько, яка заявила, що обком профспілки категорично проти перекроювання стипендіального фонду, підтримує студентів у захисті їхніх прав і підготував документи у відповідні столичні інстанції.
Про недопустимість новацій уряду у стипендіальному забезпеченні висловилися голова ради студентського самоврядування КДПУ Михайло Єгоров, заступник голови ради студентського самоврядування Донецького університету Олександр Тюхтій, голова ради студентського самоврядування Кіровоградської льотної академії Олексій Солод, член студпрофкому КНТУ Софія Павленко. Голова студпрофкому КДПУ Олександр Самосьєв зачитав підготовленого листа до Президента України, в якому висловлене прохання більше 800 студентів накласти вето на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (реєстрація № 5130).
Марія Іванова

Децентралізація влади: теорія і реальність
На пленумі обкому профспілки працівників держустанов обговорювалася чутлива проблема реформування місцевого самоврядування. Звучали різні точки зору: від повного схвалення до цілковитого несприйняття.
Володимир Нижник, регіональний консультант з правових питань проекту «Пульс» Асоціації міст України в області:
- Як відбуваються ці процеси в області? У 2015 році стартувало дві об'єднані територіальні громади – Маловисківська і Бобринецька, які згодом вийшли на пряме міжбюджетне фінансування. Тобто, всі податки, які отримували райони, тепер надходять до громад, але й повноваження перейшли теж до них. Вони отримали головний фінансовий ресурс – 60 відсотків доходів з фізичних осіб, субвенцію, яку держава дає на розвиток інфраструктури об'єднаних громад. Вже відбулися вибори у Новоукраїнській ОТГ. Сьогодні стоїть завдання максимально залучити на їхні території інвестиції та підвищити рівень надання послуг для громадян. Це основна мета реформи. Зокрема Маловисківська ОТГ виграла грант польських колег, Бобринецька - проект «Добре», а Новоукраїнська – проект «Юсейт». Нові об'єднання відкривають центри адмінпослуг, реформують систему освіти, культури... На виході дві об'єднаних громади – Соколівська Кіровоградського і Андрусівська Світловодського районів. Стартує у нове життя Ганнівська ОТГ Новоукраїнського району. Це буде новий виток у їх історії. Коли створюється ОТГ на базі районного центру, там є вся інфраструктура. Коди ж вона утворюється на базі сільської ради, виникає питання, де розмістити всі необхідні структури, як налагодити зв'язок з територіями? Вони будуть першопрохідцями. Є ще одна ОТГ – Помічнянська. Зараз йдуть судові дебати, оскільки громада створилася з населених пунктів, які входять до різних районів, а законодавець це не передбачив. Села не дуже тяжіють до об'єднання з райцентрами, побоюючись, що весь фінансовий ресурс осяде там, хоча насправді все навпаки – рівень сіл буде підтягуватися до рівня району.
- Олег Яременко, координатор Кіровоградського Центру розвитку місцевого самоврядування:
- Реформи відбуваються не тому, що дуже добре, а тому, що погано. Чомусь децентралізацію влади сприймають як зло. Все йде від нерозуміння. Треба зважати на об'єктивні процеси. Наприклад, вкрай низька зайнятість в селі при інтенсифікації праці, вражаюча демографічна ситуація. Захід уже пережив цей процес і ми повинні пройти цей шлях так, щоб було менш болісно для людей. Який варіант ми обираємо? Є велике село з необхідною інфраструктурою і є маленькі села з дитсадком й початковою школою, а старшокласників краще навчати у великій сучасній школі. Тобто, створюємо великі центри, вкладаючи кошти у їх розвиток. Це ідея децентралізації влади. І позитивні приклади є. За рахунок підтримки держави і законодавчих змін в цьому році бюджет Маловисківської ОТГ зріс порівняно з попереднім роком у 4,5 раза. Тобто, за ОТГ – майбутнє.
Віктор Федотов, голова обкому профспілки працівників держустанов:
- На папері виглядає все добре, а в реальності... Реформи йдуть в один бік, а люди залишаються ніби збоку – задекларованого блага вони ще не відчувають. Наприклад, децентралізація нагадує централізацію влади. Навіщо передбачене обов'язкове схвалення об'єднання обласними радами? Яка ж тут добровільність? Люди говорять відверто: за нас усе вирішили. А як з добровільністю в'яжеться фраза: не будете об'єднуватися, не отримаєте фінансування? Першим дістануться кошти, а решті – як прийдеться. Найбільший недолік у цьому процесі – непоінформованість населення. Більшість не знає, що таке децентралізація, і реформу сприймає так: переділять села, заплутають усе, а хто буде розгрібати? У Польщі, наприклад, під час реформи працювало понад 50 тисяч інформаторів. І процес там тривав десяток років, в Україні ж хочуть вкластися у 3-4 роки. Хто гонить в шию? Черговий транш від МВФ? Загалом, люди до кінця не розуміють, що їм принесе об'єднання? Обіцяють наблизити центри надання послуг до людей, а хто забороняє це робити зараз? Найбільше непокоїть невизначеність щодо майбутнього: немає змін ні до Податкового, ні до Бюджетного кодексів. Все на потім: питання землі, комунальної власності, надходжень до місцевих бюджетів. Тобто, законодавча база дуже відстає від реалій. Де візьмуться надходження з податку з фізичних осіб, якщо в селі проживають лише пенсіонери? Місцева влада може запроваджувати свої податки, але з кого їх брати? Чи проголосує громада за такого голову, який обкладе податком усе видиме і невидиме? Теорія гласить: якість та доступність послуг не може бути нижчою, ніж до об'єднання. Як можна у це повірити, коли систему побутового обслуговування у свій час успішно провалили, а натомість не створили нічого? Незрозуміла ситуація і з штатом. Приміром, до об'єднання у міській раді було 12 штатних одиниць, після - стало 50, а приєднали громаду у кількості 250 чоловік. Чи краще стало від цього людям? Причому, розширюється штат чиновників, а не створюються робочі місця в економіці, переробці... Держава 25 років не переймалася дорогами, освітленням, соціальною інфраструктурою, не розробила план створення робочих місць у селі, тепер цей тягар перекладається на плечі громад, а хіба усі вони спроможні? Біда в тому, що реформа опинилася не в експертному колі, а в політичному. І друга біда, що у всьому копіюємо захід, хоча живемо у різних реаліях. Профспілки – за реформи, але за ті, які будуть на користь людям. Ми беремо активну участь у цих процесах. Для нас головне, щоб в ході реформування не забули про людину праці. На нашу думку, варто напрацювати пілотні проекти й показати, хто виграє від новоутворень. Свою роль ми бачимо в тому, щоб зберегти у новостворених об'єднаннях профспілкові організації і використовувати можливості колективних договорів для захисту їхніх прав, щоб вони не залишилися сам-на-сам зі своїми проблемами. Ми повинні зрозуміти, що реформи проводимо для людей, а не для «галочки», тому так критично підходимо до цих процесів, щоб не наламати дров.
Анатолій Абрамов, регіональний консультант з бюджетних питань проекту «Пульс» Асоціації міст України в області:
- Добре, що профспілки беруть участь у цьому процесі. Якою бачу їх роль? У роз'ясненні законодавства, вивченні проблем на місцях. Вони мають брати участь у сесіях, в обговореннях, втручатися у формування бюджету, домагатися його озвучення, аналізу надходжень і видатків. Зараз ставиться завдання так: формування бюджетних програм, які передбачають розвиток. У їх формуванні профспілки теж можуть бути задіяні. Перш ніж створювати ОТГ, треба подивитися на її перспективу, якщо її немає, то навіщо об'єднуватися?
- Наталія Стиркуль, голова Дмитрівської сільської ради Знам'янського району:
- Наша сільська рада самодостатня і, мабуть, найбільша не тільки в районі. Я не ворог децентралізації, просто хочу справедливості. Боляче сприймаю слова, коли вину перекладають на сільських голів, коли заздрять їх зарплаті. Це раніше на території села було багато керівників, а сьогодні сільський голова залишається сам-на-сам із жителями і їхніми проблемами. У нас теж проходять реформи: було 4 школи, стало 2. Залишилася необхідна інфраструктура, навіть спортивну школу маємо. Свій бюджет спрямовуємо на розвиток своєї території. Що стосується нашої сільради, то не бачу необхідності об'єднуватися. Ми не бачимо розрахунків, що це нам дасть. Люди налякані реформами, зокрема, в медицині. Яка найбільша проблема для села? Це створення робочих місць. Без цього вони приречені на вимирання. Щоб проводити реформи, люди і влада повинні чути одне одного. Об'єднуватися задля розвитку повинні ті колеги, які не можуть утримувати свої території.
Галина Карпова, голова Бобринецького райкому профспілки працівників держустанов:
- Спілчан турбує інша проблема: створення міських закладів, які дублюють районні. Вони не бачать доцільності в цьому. Щоб стало два директора? У нас не так багато дітей, щоб відкривати при наявності районних (спортивної школи, школи мистецтв...) ще й міські аналогічні заклади. Був потужний будинок дитячої творчості – тепер його роз'єднали. Навіщо? Така ж доля чекає на територіальний центр, який хочуть розділити на районний і міський. До того ж, над тими працівниками, які обслуговують міське населення, нависла загроза скорочення. Цей розтин по живому проходить дуже болісно.
Якщо теоретично з реформою усе зрозуміло, то реальність щоразу підкидає багато риторичних питань. Як уживатимуться села різної спроможності під однією вивіскою? Як буде з фінансуванням, коли закінчаться міжнародні програми і державна підтримка, яка розрахована на 5 років? Яка доля чекає на ті села, які не хочуть об'єднуватися?.. Запитань було б менше, якби реформи йшли знизу вгору, а не навпаки, тоді й теорія збігалася б із реальністю. А поки що маємо те, що маємо...
Марія Іванова