Анна Хитра: відповідальний працівник, профспілковець
та берегиня родини
Анна Хитра належить до тих жінок, які уміють створювати навколо себе гармонію: на роботі, вдома, в товаристві... Своєю сумлінністю та відповідальністю аж до дрібниць вона довела, що не місце красить людину, а навпаки. Вже 15 років працює у ТОВ «К – Автотранс». Товариство - єдине робоче місце, яке стало її професійною долею. Робота – це одне її крило, друге – родина: надійний чоловік та чудові діти. А ще Анна Миколаївна викроює час для профспілкових справ – вона активний член Ради ФПО та член постійної комісії.
Коли на роботу йдеш із настроєм
У ТОВ «К – Автотранс» Анна потрапила випадково. Коли після закінчення КНТУ виникло питання з працевлаштуванням, свекор, який працював перевізником, запитав у товаристві, чи не знайдеться робота для його чудової невістки. Дізнавшись про її освіту, взяли. Після добросовісного навчання у виші, молода жінка легко вписалася в виробничий процес. За яку б справу не бралася, все їй удається. І з обов'язками інженера з охорони праці справлялася залюбки (на жаль, посаду скоротили), і нинішня посада - фахівець відділу перевезень їй до душі. Згодьтесь, не кожен зможе співпрацювати з такою своєрідною когортою, як перевізники – у кожного з них свій характер, свої вимоги чи претензії, а Анна терпляче-дипломатично погоджує з ними усі питання. А це майже 350 чоловік. Головне її завдання: щоб і перевізники, і пасажири були задоволені.
«Ситуації бувають різні, наприклад, дали перевізнику 5 пільгових місць, безоплатних, які не відшкодовуються, а за що йому заправляти автобус, платити зарплату водієві? А ми не маємо права відмовити пасажирам. Ось такі баталії, які потрібно врегулювати мирно, виникають майже щодня. Думаю, має бути для них відшкодування. У приміських перевезеннях питання вирішується, а на міжобласних – ні, тож доводиться переконувати, умовляти перевізників, знаходити компроміс. Приємно, що у такий складний, ризиковий час, перевізники працюють, більшість з них добросовісно, відкривають нові рейси. Цими днями завітав новий перевізник, уклав з нами договір. Повезло мені і з роботою, і з керівником відділу – Валентиною Дріжчаною (вона очолює первинну профорганізацію). У нас повне взаєморозуміння і взаємопідтримка. Це дуже важливо, коли йдеш на роботу з настроєм і ніхто тобі його не зіпсує. Виробничий процес налагоджений, як годинник, а ось людський фактор непередбачуваний, проте справляємося. У нас і генеральний директор товариства Людмила Расенко – людина великої душі. Під її керівництвом хочеться працювати, щось удосконалювати, впроваджувати нові ідеї. Завдяки їй, товариство надає широкий спектр послуг, регулює рух транспорту і пасажирів. Ми розуміємо, що автостанції, а вони в області усі наші, стають місцем зустрічі та проводів, тож від їхньої атмосфери і комфорту складається у людей враження від міста і працівників».
Анна Миколаївна задоволена ще й тим, що додатково (на півставки) реалізує себе, як дипломований інженер-енергетик: складає звіти, готує рахунки, контролює роботу електрика, співпрацює з обленерго. Тобто набуває ще й такий досвід.
Як обрала чоловічу професію? Так склалося. Мама попередила, що комерційну основу не потягне. Тоді можна було подавати документи на кілька професій. Анна так і зробила. З усього розмаїття професій не добрала кілька балів тільки на агронома, хоч це була її мрія. На решту професій, і усі чоловічі, пройшла на бюджет. У той рік з'явився такий напрямок, як енергетичний менеджмент. Їй так сподобалася назва, що обрала цей профіль. І не пожалкувала: навчання було цікавим, а на практиці переконалася – це її справа. Ніби на роботі втомлюється, а піде у відпустку – 2-3 дні й магнітом тягне на улюблене робоче місце.

(Далі буде)