Звільнення працівника без згоди профкому
Звільнення працівника без згоди профкому
Профспілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст.2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Одним з елементів зазначеної захисної функції є надання згоди виборним органом первинної профорганізації, членом якої є працівник, на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Порядок звільнення працівника за ініціативою власника, його представника та за попередньою згодою профкому викладено у ст.43 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Незгоду на звільнення працівника профком має обґрунтувати та в триденний строк надати рішення власнику чи його представнику. Якщо рішення в зазначений строк не подано, вважається, що згода на звільнення працівника надана. Подання власника або його представника на звільнення працівника розглядаються профкомом у його особистій присутності, в п'ятнадцятиденний строк. Без працівника може розглядатись подання на звільнення тільки за його письмовою згодою. Уразі неявки працівника до розгляду подання засідання переноситься на наступний термін розгляду. При повторній неявці рішення приймається профкомом за відсутності працівника. Якщо все ж таки профком не дав згоду на звільнення, і його рішення не має обґрунтувань, то власник або уповноважений ним орган має повне право звільнити працівника самовільно.
Водночас законодавством передбачені випадки, коли розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відбувається без попередньої згоди виборного органу первинки.
Стаття 43-1 КЗпП визначає перелік випадків, коли згода профспілки на звільнення найманих працівників не вимагається. Серед таких, зокрема:
– ліквідація підприємства, установи, організації;
– незадовільні результати випробування, обумовленого під час прийняття на роботу;
– звільнення із суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;
– поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
– звільнення працівника, який не є членом первинної профорганізації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
– звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профорганізації;
– звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади держорганами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян;
– звільнення працівника, який за місцем роботи вчинив розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набув законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
У деяких випадках передбачені законодавством і інші можливості та підстави звільнення працівника без згоди профспілкової організації, за ініціативою власника чи його представника.
Спірні питання щодо незаконності звільнення працівника розглядаються в суді. Якщо власник або його представник самовільно звільнив працівника, без звернення з поданням до профкому, то суд припиняє розгляд справи і дає запит до профспілкової організації або її представника. І тільки після отриманої відповіді продовжує розгляд справи по суті.