Що чекає культурну галузь?
Що чекає культурну галузь?
Відповідь на це запитання шукали учасники пленуму обкому профспілки працівників культури. Профспілкові організації спільно із соціальними партнерами в умовах глобальних реформ вживали заходи щодо збереження закладів культури, спортивних організацій та ЗМІ. Найперше, приділялася увага поглибленню конструктивного соціального діалогу з усіма гілками влади. Підтвердженням реального соціального діалогу профспілки культури є завершення переговорного процесу, підписання та реєстрація галузевих угод.
Пріоритетним напрямком профспілки є забезпечення соціальних гарантій працівників, перш за все, законодавчо визначеного рівня оплати праці. Саме тому, з метою встановлення єдиних підходів в оплаті праці працівників культури, профспілка неодноразово порушувала питання щодо внесення змін до Постанови КМУ №1026 в частині надання можливості виплачувати цій категорії працюючих доплату за вислугу років з фонду оплати праці, а не за рахунок коштів спеціального фонду та коштів, отриманих від господарської діяльності. Таке право передбачено урядовою постановою №151, яка з'явилася в результаті профспілкових зусиль.
Інша ініціатива профспілки працівників культури також дала позитивні результати. Перед урядом було поставлене питання щодо перегляду суми добових витрат на відрядження в межах України. Саме про це йшлося в ході перемовин Голови профспілки Л. Перелигіної з держсекретарем Мінсоцполітики та у зверненні до очільника уряду. На підставі доручення, даного Прем'єр-міністром України було внесено зміни до постанови КМУ №98 та значно підвищено суму добових витрат, яка тепер – 60 грн. та суму витрат за найм житлового приміщення – до 600 грн.
Відбулося також підвищення оплати праці педагогічних працівників навчальних закладів – на 2 тарифні розряди. Велика робота соціальних партнерів та спортивної громадськості була проведена для підвищення зарплати з 1 вересня 2017 року більш ніж 15-ти тисячам фахівців у сфери спорту. Проте до ейфорії ще далеко. Спілчан турбують нагальні питання: стрімко, майже щоденно зростають ціни, як вижити у складних умовах, що робить держава аби послабити тягар, який ліг на плечі працюючої людини? Уже переживали подібний час, тоді був достатній запас міцності і ми вистояли, думаю, і цю кризу переживемо. Ще турбує зменшення потреби у застосуванні праці. До того ж, ситуація на офіційному ринку праці одна, а насправді вона набагато гірша: безробітних набагато більше. Тому захист кожного робочого місця і права працівника на працю має стати для профспілкових організацій завданням номер один. Надважливе завдання: домогтися укладення колективних договорів, які б гарантували збереження зайнятості, що стане мотиваційним фактором профспілкового членства. Словом, у колдоговорах і угодах треба передбачити такі заходи, реалізація яких спільно з нашими соціальними партнерами дасть можливість зберегти робочі місця, заклади культури, мистецтва, спорту, преси та телебачення.
Влада має намір оптимізувати освіту, медицину, культуру, скинути зі своїх плечей на місцеві бюджети. В черговий раз запроваджуються заходи жорсткої економії коштів, які призводять до зубожіння людини праці через зростання цін і тарифів. І це відбувається одночасно із заморожуванням державних соціальних стандартів.
Міністерство культури сформувало бачення реформи і в 2017 році реформа децентралізації вийшла на етап, коли кількісні показники повинні були перейти у нову якість надання послуг. Було напрацьовано маршрутну карту просування реформи в галузі культури. Для досягнення мети міністерство культури провело моніторинг стану галузі та визначило низку проблем, що пов'язані із забезпеченням культурних прав громадян. В липні розроблено проект стратегії реформи децентралізації в галузі культури, який передбачає 3 моделі нового культурного простору. Погоджено дві моделі розташування культурних просторів: на базі центрів надання адміністративних послуг та як окремі одиниці. Я – за другу модель. За першої моделі ми втрачаємо статус бібліотекаря, клубного працівника, викладача. Відразу ж наші соціальні гарантії зникають.
За наполяганням профспілок Міністерство культури, урешті, перейнялося питанням надання професійних послуг закладами культури. Питання культурного мінімуму частково обумовлено споживчим кошиком, який уряд востаннє переглядав у жовтні 2016 року. Згідно з ним українці щороку повинні мати можливість купувати півдюжини книжок і 6 разів на рік відвідувати заклади культури. Саме для забезпечення соціальних гарантій населення на отримання культурних послуг за місцем проживання Міністерство культури разом з іншими міністерствами розробило проект мінімальний культурний кошик, тобто мінімальні стандарти забезпечення культурними послугами, який сьогодні перебуває на обговоренні громадськості. Віриться, що цей стандарт зобов'яже державні органи надавати та фінансувати послуги та забезпечувати право на отримання безплатних культурних послуг. За рахунок інструменту децентралізації будуть реалізовані 36 проектів в галузі культури. Крім того, з'являться нові або будуть модернізовані існуючі заклади культури. На жаль, райони мало використовують можливості інвестпрограм, а дарма, адже будівництво і проведення капремонтів переходить у Держфондекономрозвитку. Розширено перелік платних послуг, створюється електронно-інформаційного ресурсу культурної спадщини. У той же час доводиться констатувати, що кількісні показники зростання місцевих бюджетів не призвели до якісних результатів культурного розвитку територій. Люди не відчувають цього зростання.
Криза створює загрозу згортання культурного процесу в регіонах. Більшість місцевих закладів культури відпрацювали свій ресурс і це є викликом при створенні ОТГ. Тобто держава багато років не фінансувала капітальні ремонти, модернізацію матеріально-технічної бази, а сьогодні хоче у такому стані заклади культури кинути на місцеві бюджети. Величезною проблемою є нерозуміння деякими місцевими керівниками значення закладів культури, тому існує загроза їх ліквідації або перепрофілювання. Завдання профспілок – не допустити цього, працювати з депутатами, переконуючи у необхідності закладів культури.
Зоя Кадук,
голова обкому профспілки працівників культури