Архів новин
2018
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНд
262728293012
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31123456

Василь Смаглюк: розстановка пріоритетів

Василь Смаглюк: розстановка пріоритетів
Добровеличківський район бачив немало керівників: тямущих, амбітних, багатообіцяючих... Останні 2 роки поспіль райдержадміністрацію очолює Василь Смаглюк, людина молода, ініціативна, відповідальна та високоосвічена. За відгуками працівників апарату, толерантний, виважений керівник, який уміє не лише переконувати, а й слухати та враховувати думку колег. За цей час він не тільки зробив добрий старт у справах, а й прижився, можливо й укоренився. До того ж, Василь Віталійович проявив себе як надійний соціальний партнер профспілок. І це не спроста, адже його батько був знаним в області профлідером. Які виставляє очільник району пріоритети, перебуваючи у такому відповідальному статусі? Про це наша з ним розмова.DSC03632 e663a
- Василю Віталійовичу, зізнайтеся, як Вас «засватали» на цю посаду, в іншу географічну точку, у глибинку?
- Працював в облдержадміністрації керівником апарату, майже 10 років очолював юридичну службу. Керівництво ОДА запропонувало спробувати свої сили на районному рівні. Я вважаю, що це все-таки підвищення. Ти береш на себе відповідальну місію – за благополуччя людей, долю усього району. Незважаючи на певні труднощі, я не жалкую про це, адже тут набуваю неоціненного досвіду.
- Я так розумію, це було виважене рішення. Але ж Ви не просто йшли на іншу посаду, а, напевне, у Вас були продумані плани, ідеї. І ось Ви отримали плацдарм для їхнього втілення. Що виділили у найперший пріоритет?
- Я упевнений, що на будь-якій посаді, треба виставити пріоритети своєї діяльності. Коли приїхав у Добровеличківку, побачив, що потребує розвитку медична галузь. У районі є потужна лікарня і треба зробити так, щоб вона стала флагманом (я не побоюся цього слова) медичного руху на цій території. Якщо ми говоримо про ЦРЛ, то ми виставили пріоритети: в першу чергу вкладати кошти у людей. Це означає, що ми створюємо всі умови для того, щоб сюди приїжджали фахівці. В першу чергу - це виділення безплатного службового житла для їхнього проживання. Ми вкладаємо кошти у медичні програми, в обладнання. Наприклад, хірургу треба зробити певну кількість операцій, щоб він став професіоналом, ми організували безплатні хірургічні втручання. Так, це затратно, але ми отримали результат: поліпшення якості медичного обслуговування. (Три роки поспіль наша лікарня за рейтинговими оцінками посідає перше місце серед районних лікарень). Ми зробили висновок, що лікують не стіни, а люди, тому повинні формувати колектив професіоналів. Над кожною молодою родиною лікаря встановлюємо соціальну опіку. За останні п'ять років ми залучили більше 20 фахівців. Нам ще треба багато зробити: хочемо утеплити фасад лікарні, зробити її повністю автономним закладом, уже маємо артезіанську скважину, замінили половину вікон... Ось такі наші амбітні плани. На рівні первинної ланки сьогодні відбуваються реформи – тепер пацієнт сам обирає собі лікаря, укладає з ним угоду, і державне фінансування йде за пацієнтом до цього лікаря.Така система має право на життя. Майбутнє за конкурентоспроможною медициною. І якщо будуть знати, що у Добровеличківці є лікарня, яка надає якісні послуги, сюди будуть приїздити лікуватися. Ось таким шляхом ми йдемо.
- Кого маєте на увазі, коли вживаєте займенник «ми»?
- Працювати на такій території, потрібно лише в команді однодумців. У нас була така команда: керівництво райради, лікарні, депутатський корпус, і керівники агроформувань.
- Добровеличківський район аграрний. Чи стали Ви вже аграрієм?
- Ні. Справа в тому, що за освітою я юрист і педагог. Звичайно, деякі знання в аграрній сфері маю, ті, які дозволяють мені приймати певні управлінські рішення. Сьогодні управління такою великою аграрною територією потребує належної співпраці з аграрними підприємствами та установами. Чому? У нас немає промислових підприємств, тож легальну зарплати, яка формує в т. ч. податок на доходи фізичних осіб, які є основою районного бюджету, нам дають аграрії. Ми з ними працюємо, нагадуємо, щоб вони виконували свою соціальну функцію. За минулий рік середня зарплата в аграрній галузі склала понад 6 тис. грн. Це гарний показник. Я не ставив собі у пріоритет саме розвиток сільськогосподарського потенціалу, адже не можу сповна впливати на цей процес. Тут залучено багато гравців: приватні організації, фермерські господарства, одноосібники... Наше завдання: не заважати їм працювати, адже ми - їхні партнери.
- Який виставляєте наступний пріоритет?
- Це освіта, тому що завдання влади: створення якісного освітнього середовища. Сьогодні у нас є проблема: невідповідність коштів, які ми інвестуємо в освіту, результату. На жаль, показник ЗНО наших дітей – низький, а інвестуємо в освіту достатньо коштів. Тому хочемо виправити цей дисбаланс. На жаль, є випадки нефахового викладання предметів, в першу чергу, у малокомплектних школах. Тому наша мета – зробити так, щоб діти навчалися в гарних комфортних умовах, в конкурентному середовищі. А батьки самі вирішать, де їхнім дітям буде краще навчатися: в сільській малокомплектній школі чи у сучасному закладі. В районі уже створено дві опорні школи: Добровеличківське і Піщанобрідське НВО. І ми вже бачимо результат. Тепер інші школи говорять: як нам бути? Я відповідаю: кожна школа повинна мати своє обличчя, рівень упізнаваності серед батьків і давати ті послуги, які є унікальними. Яке майбутнє сільських шкіл? Наша позиція така: треба залишити в селі початкову ланку, створити НВК (школа – дитсадок). Й інша позиція, яка поєднується із першою: створення так званої школи хаб (англ.) – це місце, де надається різноманітний спектр послуг. Приміщення школи, яке розраховувалося в середньому на 300 учнів (а навчається 25) сьогодні «гуляє», а значить руйнується. Щоб їх урятувати, плануємо розмістити у цих приміщеннях інші заклади, тоді буде економія коштів. Ми пропонуємо сільрадам такий варіант, і деякі йдуть на це.
- Якщо ми заговорили про реформи, то як у районі справи із ОТГ?
- Маємо певні успіхи у цьому напрямку. Вже утворені дві об'єднані територіальні громади: Тишківська і Помічнянська, тобто робимо перші, але упевнені кроки. Наразі, в процесі утворення Добровеличківська та Піщанобрідська громади. Я підтримую цю реформу. Чому? Сьогодні є проблема: надмірна подрібненість сільських рад. Беремо невелику сільраду, на території якої за переписом населення 2001 року проживає 500 чоловік, а фактично там мешкає у кілька разів менше. Там є сільська рада, на утримання якої йде третина бюджету. За таких умов розвиток неможливий. Тому, там, де є надмірна подрібненість, потрібно об'єднуватися, створювати спроможні громади. Я проти того, коли обраховуючи питання громади, не враховується їхня спроможність. Переконаний, що такі спроможні громади покажуть, і вже показують, потужні старти. Держава сьогодні не тільки декларує, а й віддає ресурси на місця, треба лише ними правильно розпорядитися.
Розмову вела Марія Іванова