Чи виплачувати матдопомогу на оздоровлення у разі звільнення працівника
Під час звільнення працівнику виплачують тільки компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та соцвідпустки на дітей (ст. 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», далі – Закон про відпустки). А отже на виплату матдопомоги йому годі й розраховувати.
Якщо працівник не встиг використати відпустку до якої належала виплата допомоги на оздоровлення і звільняється, то допомогу не виплачують.
Утім якщо працівник оформить відпустку із подальшим звільненням, то матиме й право на виплату матдопомоги на оздоровлення, адже при наданні відпустки допомога може бути виплачена.
Тут варто нагадати: на прохання працівника щорічну відпустку можна поділити на частини, одна з яких повинна бути не меншою за 14 к. дн. (ст. 12 Закону про відпустки). При цьому законодавство не містить вимоги за якою виплата допомоги на оздоровлення відбувалася лише до основної частини відпустки, яка становить не менше 14 к. дн. До того ж ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою (лист Мінсоцполітики від 07.12.2017 р. № 23966/0/2-17/28).
Зазвичай у випадку поділу щорічної відпустки на частини, допомогу на оздоровлення виплачують працівникові один раз на календарний рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки. І не має значення, чи відпустка надається в поточному календарному році за минулий рік чи в поточному за поточний рік — «оздоровчі» прив’язують до поточного календарного року.
Проте у вас можуть бути встановлені інші умови виплати допомоги на оздоровлення, оскільки нормативно-правового акту, який би регулював виплату такої допомоги, для звичайних підприємств немає.
Джерело: kadroland
ФПО – Вербицькій Шановна Олено Володимирівно! Щиро вітаємо Вас із чудовим святом на особистому календарі – Днем народження! Доля неспроста скерувала Вашу професійну дорогу до Федерації профспілок області. Саме у профоб'єднанні Кіровоградщини Ви реалізували себе як висококласний фінансист та умілий профспілковий лідер. Залишайтеся і надалі такою ж принциповою, енергійною, завзятою та наполегливою у всіх виробничих справах. Професійна діяльність – це одне крило, а друге - Ваша домівка. Ви – її берегиня, адже під Вашим надійним крилом перебувають чоловік, діти, брат, сестра, мама... І для усіх вистачає Вашого терпіння і любові, мудрої поради та підтримки. У цей складний для країни час бажаємо Вам побільше оптимізму, здоров'я, щастя, добробуту та упевненості у своїх силах! Хай кожен день приносить Вам тільки гарні новини та наснагу жити і радіти життю! Нехай вищі сили оберігають Ваш спокій, рідні дарують любов, а колеги – повагу! Миру і злагоди Вашому дому та усій Україні! З повагою Т. в. о. Голови ФПО Оксана Терлецька
Вчимося захищати свої права На жаль, ми у повсякденному житті вже звикли до порушень наших прав, які трапляються ледь не на кожному кроці. І, очевидно, не варто списувати ці порушення на складну ситуацію в країні – військовий стан не виправдовує порушників прав людей. Вочевидь треба щось змінювати у своїй психології і вчитися захищати свої права. Як діяти в кожній конкретній ситуації розповідали т.в.о. Голови ФПО Оксана Терлецька, голова обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільгоспмашинобудування Леонід Козинець, представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в області Галина Лугова та керівник відділення НСПП в області Оксана Крайносвіт, які побували з просвітницькою метою на ПрАТ «Гідросила ЛЄДА». Зустрічали поважних гостей генеральний директор Віктор Рудий та голова первинної профорганізації Володимир Гаращенко. Зустріч з працівниками підприємства проходила у формі діалогу, адже запитань до гостей було чимало. Найбільше присутніх цікавить, чи законно утримують чоловіків у ТЦК. «Ні, незаконно, - відповіла Галина Лугова, - і зараз проходять перевірки з цих питань». Представниця Уповноваженого ВРУ ознайомила аудиторію з повноваженнями омбудсмана. Якщо сказати коротко, то займається усіма питаннями, які торкаються життєдіяльності людини. А також здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод, захищає права кожного на території України, запобігає порушенню прав... У омбудсмана України дуже широкі права. Він має право невідкладного прийому Президента України, голови ВРУ, Прем'єр-міністра, Голови Конституційного суду, Генерального прокурора, керівників інших державних органів. Має також право безперешкодно відвідувати органи державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності. А ще є право вносити пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері захисту прав та свобод громадян. Галина Лугова навела приклади захисних дій, до яких вдаються за зверненнями людей. Оксана Терлецька подякувала і соціальним партнерам за участь у заході, і господарям. Вона наголосила, що такі зустрічі сьогодні дуже потрібні і цінні, бо наживу можна почути проблеми, яких дуже багато. Це і розрив економічних зв'язків, і мобілізація і як наслідок дефіцит кадрів, і відсутність держзамовлення, що поставило підприємства, в тому числі і сільгоспмашинобудування, на межу виживання. Тому дуже важлива підтримка всіх, хто чим може підтримати підприємства у вирішенні цих проблем. «Саме цю мету і переслідує обласне профоб'єднання. Профспілки підтримали платформу «Зроблено в Україні», в якій беруть участь і наші сільгоспмашинобудівники: «Ельворті», і «Гідросила», які вже кілька років порушували перед Урядом таку пропозицію профспілкові організації «Гідросили» та «Ельворті». Це дає змогу при купівлі товару українських виробників 40 відсотків повертати в бюджет у вигляді податків». Т, в. о. Голови ФПО відзначила згуртованість, розуміння ситуації і головне – готовність зберегти своє підприємство, бути однією командою, мається на увазі трудовий колектив, керівництво і профспілкова організація. Оксана Терлецька також поінформувала про підтримку ЗСУ (ФПО та членські організації з початку війни надали допомоги Збройним силам України на суму близько 7 млн. грн.) та про дії профспілок під час війни по захисту прав працівників. В умовах війни особливо хвалитися певними досягненнями щодо підвищення зарплати та соціальних стандартів не доводиться, бо вже чого добилися профспілки в плані підвищення доходів « з'їли» інфляція та високий ріст цін і тарифів. Тому профспілки категорично виступили проти намірів Уряду заморозити діючі гарантії (мінімальну зарплату, прожитковий мінімум) на три роки, заявивши це Уряду і окремим народним депутатам від Кіровоградщини. Профспілкову позицію підтримав Данило Гетьманцев, голова бюджетного комітету. «Звичайно названі вище проблеми конкретно вплинули і на стан колдоговірної роботи, скажімо так звузили ефективність колдоговірної роботи, яка на сьогодні стала незамінним джерелом пом'якшення негативних наслідків для працівників. Уряд активно просуває свої наміри перекинути соціальний захист на плечі роботодавців і профспілкових організацій. Це і заборона перерахування роботодавців профкомам коштів на оздоровчу роботу на період воєнного стану, за рахунок якої можна було оздоровити виснажених війною працівників та членів їхніх сімей. Так, сьогодні під час воєнного стану обмежені певні права і працівників, і нас профспілок. Нам часто закидають члени профспілок – чому ми не виступаємо проти урядової політики. А ми не можемо ні мітингувати, ні виходити на акції протесту. Єдине - домовлятися шляхом переговорів». Саме про перемовини між сторонами трудових взаємин розповіла Оксана Крайносвіт, яка назвала завдання та мету НСПП. Це сприяння налагодженню соціально-трудових відносин в процесі врегулювання колективних трудових спорів. А також прогнозування виникнення спорів, здійснення посередницьких, примирних функцій при вирішенні колективних трудових спорів, забезпечення ведення соціального діалогу, вироблення узгоджувальних пропозицій щодо розвитку соціально-економічних та трудових відносин, підвищення рівня правової культури... (До речі, співпраця профоб'єднання і відділення НСПП в області стала ще міцнішою, оскільки Оксана Терлецька, передставляючи ФПО, отримала статус незалежного посередника). Оксана Крайносвіт закликала звертатися до відділення, наприклад, коли встановлюються нові або змінюються істотні соціально-економічні права праці та виробничого побуту, відбуваються зміни у колдоговорах, оплат праці... За роки існування служби в області, а це 25 років, розглянуто 90 колективних трудових спорів. На перший погляд цифра ніби невелика, але у той же час у цих спорах було задіяно більше 30 тисяч осіб. Врегульовано розбіжностей майже на 250 підприємствах, попереджено кілька десятків страйків та інших акцій протесту, адже, на переконання начальника відділення НСПП, краще не допустити колективні трудові спори, як кажуть, гасити полум'я завчасно і вирішувати питання на випередження. Представники служби завжди готові до співпраці з трудовими колективами, профспілками, роботодавцями – задля попередження критичних ситуацій. «У співпраці з такими партнерами, підкреслила Оксана Терлецька, можна захищати права працівників. І їм треба вчитися це робити і мати бажання захищати свої права. Якщо стукати у двері, їх відчинять»... Марія Іванова, Пресцентр ФПО
 (Продовжуємо знайомити з роботою Аліси Вергуленко). - Ваша кадрова робота співзвучна із профспілковою. - Так. І за професійними обов'язками працюю з людьми, і за профспілковими. До кадровика йдуть усі, з будь-якими питаннями, а я вже розмежовую: де як фахівець вирішую та погоджую з директором, а де потрібно, розглядаємо ситуацію на засіданні профкому. Комусь потрібно надати матеріальну допомогу, організувати лікування, десь потрапив працівник у скрутну ситуацію, стався нещасний випадок... Буквально усі поточні питання, пов'язані з людиною, її роботою, станом - проходять через кадри і відповідно через профспілку, яка захищає людину у всіх випадках. Якби я і не займалася профспілковою роботою, все одно до мене, як до кадровика, йшли б з усім наболілим чи за порадою. Я за характером не конфліктна людина, миролюбна і не люблю, коли в колективі виникають непорозуміння чи колотнечі. Я за те, щоб усі питання вирішувалися з розумінням. Намагаюся примирити, якщо виник конфлікт, заспокоїти людину, розрадити, адже ми всі на роботі і виконуємо свої обов'язки. Пояснюю, що усі проблеми вирішуються, не потрібно гарячкувати. І психологом потрібно бути, і вчителем. Дійсно, поєднання кадрової і профспілкової роботи логічне. Наприклад, атестація робочих місць і працівників потребує участі і як кадровика, і як представника профспілки. Я переконана, що у нас роль профспілки відчувають усі. Ми не обійдемося без неї, особливо, коли нам важко і йде війна. Профспілка згуртовує людей, додає відчуття родини, спорідненості. А ще це віддушина, адже відзначаємо ювілейні дати працівників, свята, що додає настрою і налаштовує на позитив. Це та організація, яка бере на себе багато повноважень, щоб утримати людей, не дати розпорошити колективи, як кажуть, піти їм по світу. Навіть заради перемоги треба вижити і вистояти. Хочу зазначити, що директор підприємства Світлана Кондратюк приймає активну участь в роботі профспілки, вона тільки «за» співпрацю з нею. Вирішуючи соціальні питання, завжди з розумінням ставиться до проблем працівників. Жодних розбіжностей з адміністрацією не було. Якщо залучаємо людину у святкові дні, оплата йде у подвійному розмірі. За працівниками, які проходять періодичні медичні огляди зберігається заробітна плата. А ще, як можемо, підтримуємо ЗСУ. Коли військовозобов'язані проходять ВЛК, ми також цей час оплачуємо. На сьогодні 8 наших чоловіків воюють. Проводжали їх, споряджали, виплачували матеріальну допомогу у розмірі посадового окладу. Допомагали також сім'ї загиблого працівника. Не забуваємо і ветеранів – вітаємо зі святами, готуємо продуктові набори, передплачуємо їм газети... - Що може сьогодні профспілка? Чи відчувають працівники її вплив? - Не скажу, що може багато, як раніше, але без профспілки життя колективу не уявляю. Апріорі її не може не бути. Якщо її немає, то колектив, як сирота. Адміністрація займається виробництвом, вона не може охопити все, дійти до кожної людини, знати її потреби, а дії профорганізації спрямовані на внутрішньому житті колективу. Профком усе бачить, цікавиться і тобі пропонує, як поліпшити умови чи безпеку праці. Багато робимо з питань охорони праці, розроблені комплексні заходи і ми стежимо, щоб вони виконувалися. Звісно, найголовнішим захисним документом для працівників є колективний договір, який не раз ставав переможцем обласних конкурсів. Він і зараз у нас вагомий, просто дещо звузилися фінансові можливості. Основні положення виконуємо, наприклад, доплати водіям, за розширений чи додатковий обсяг робіт, за сумісництво, за роботу у вечірній та нічний час, забезпечення працівників спецодягом, індивідуальними засобами захисту, є прання таремонт одягу, облаштовані побутові приміщення для кожної категорії робітників. Зберегли додаткові відпустки – у зв'язку з одруженням, ювілейними датами, виходом на пенсію, сумними подіями, за стаж роботи у споживчій кооперації. Відповідно надаємо і грошову матеріальну допомогу. Дуже хочеться, щоб були і сьогодні доступні для людей санаторії, аби могли на пільгових умовах відправляти їх на лікування, реабілітацію, оздоровлювати дітей... - У системі споживчої кооперації усі члени профспілки. Ось влаштовується до вас на роботу людина, як Ви її агітуєте вступити у профспілку? - Дехто відразу каже: навіщо ця профспілка, а я аргументовано переконую, що вона кожному стає у пригоді. Без профспілки людина беззахисна, на неї не поширюються доплати, додаткові відпустки. Її ніхто не буде захищати, якщо її звільнятимуть з роботи за порушення дисципліни чи потрапить під скорочення, а ми завжди милуємо людину, як кажуть, беремо на поруки. Профком враховує пояснення порушника і стає на його бік. І, повірте, ніхто не хоче бути білою вороною в колективі. У споживчій кооперації це традиція: усі працівники – члени профспілки. І ми цим пишаємося. Мені так здається, що адміністрація і профспілка завжди повинні йти в ногу, це як дві руки – права і ліва. Директорка часто каже: це питання може вирішити профком, і ми його розв'язуємо, тобто вона знає, що є профспілка, якій можна довіряти. - Яка Ви вдома? Чи є час на захоплення для душі? - Коли приходжу додому, у мене ще продовжується робота. В голові крутиться багато думок: як це краще зробити, як розв'язати якесь питання. Або лягаю спати, а у мене не вирішена проблема – поки не розв'яжу «вузол», не засну. Продумую різні варіанти, щоб людину не образити, захистити, я за те, аби зберегти працівника, якщо, звичайно, він налаштований працювати. Для тих, хто поріднився зі споживчою кооперацією, у нас багато мотиваційних елементів. Зранку йду на роботу і вже бачу вихід, знаю, що робити, як буде краще для усіх. Для захоплень час знаходжу. Раніше ходила у спортзал – і форму підтримувала, і емоційний стан, знімала із себе негатив і набиралася позитивних емоцій. Зараз придбала велосипед і з насолодою катаюсь. Це була моя мрія з дитинства – навчитися їздити на велосипеді. Потім бажання розширилися – хотіла опанувати кермо авто, водійські права маю. А найбільше реалізую свої захоплення в саду-квітнику, на городі – мешкаю я у приватному секторі. Вирощую городину, фрукти, квіти – маю багато троянд, лілій, ромашок... Але найбільше люблю ще з дитинства перші весняні квіти – проліски, фіалки, коли бачу їх, отримую насолоду, подумки повертаюсь у дитячі роки. Озирнуся вдома навколо: до всього треба докласти рук, працюю, чергую розумову і фізичну роботу. Коли хочу відпочити, йду до дітей і з насолодою проводимо час разом. У мене троє онуків, найменшому 2 роки – дуже цікавий період, я розряджаюсь біля малечі. Слава Богу, діти у мене чудові, вони відчувають мій настрій, коли у мене якісь проблеми, запрошують на прогулянку, влаштовують мені міні-свято. І я знову набираюся натхнення працювати далі. Розмову вела Марія Іванова. Пресцентр ФПО
Аліса Вергуленко: «І адміністрація, і профком повинні йти в ногу» Ринок – це особливий мікросвіт зі своїми правилами і статутом. Тут можна не тільки скупитися, а й порівняти ціни, поспілкуватися, почути новину чи свіжий анекдот. Одним словом - це живий організм, ринковий калейдоскоп: гамірливий, дотепний, веселий – без емоцій з нього ніхто не виходить. А щоб ринок дарував позитивні емоції, і працює колектив підприємства «Кооперативний ринок» облспоживспілки, який має у своєму складі не лише Центральний ринок, а й Колгоспний та Автомобільний. Зріз ринкового життя робить провідний інспектор з кадрів підприємства, заступник голови профкому первинної профорганізації Аліса Вергуленко. - Тільки уявити, яка маса людей щодня проходить через ринок: працівників, підприємців, споживачів. Отже в центрі уваги тут – людина. Ви - мабуть, одна з головних дійових осіб, яка формує кадровий потенціал, забезпечує доброзичливу ауру між усіма учасниками ринкового процесу? - Так, але доброзичливу ауру забезпечує в першу чергу директорка Світлана Кондратюк. Вона зі свого боку, а я – зі свого, у кожного своя професійна місія. Я намагаюся добросовісно виконувати свої обов'язки, і громадські у тому числі, щоб не підвести її та колектив. Багато хто вважає, що кадрова робота – рутинна, не цікава. Це не так. На перший погляд, вона непримітна (десь там сидить кадровик), а насправді – це щоденний плин справ, робота постійна, масштабна, потрібно знати багато законів, положень, стежити за змінами. Це робота з людьми, саме те, що мені імпонує, треба уміти знаходити контакт з ними, бачити їхні характери, адже ти займаєшся підбором кадрів. У цьому напрямку ми співпрацюємо з обласним центром зайнятості, беремо участь у ярмарках вакансій. Підготовка документів для нагородження працівників, довідок, характеристик – це теж шматок роботи, крім прийняття і звільнення, які треба оформити бездоганно і грамотно.Також відповідаю за ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників. Трапляються і порушники дисципліни – до них потрібен гнучкий підхід, виховний, щоб людина зрозуміла свої помилки. Намагаємося діяти і в інтересах підприємства, і працівника, спрямувати його на роботу, аби він проаналізував свою поведінку і зрозумів, що дисципліна і правила трудового розпорядку – одні для всіх. - З Вашого кабінету починають люди роботу і закінчують. Як працюєте з тими, кого приймаєте на роботу – це ж не просто зробити запис у трудовій книжці? - Все залежить від того, кого приймаємо. Якщо це професіонал чи фахівець – підхід один: складається особовий листок, пишеться характеристика, переглядаються документи про освіту, враховується досвід роботи. Коли приймаємо прибиральника чи охоронника – вимоги інші, головне, щоб людина бажала працювати. Пояснюємо умови праці – зарплати у нас невисокі, але є й свої переваги, наприклад, доплати до заробітної плати. Звісно, на перших порах придивляємося до новачків і бачимо, хто є хто. Бувало, навіть я, маючи досвід кадровика, помилялася в людях. Ніби і характеристику має чудову, і зарекомендував себе, а далі, як кажуть, пускається берега. Але це вже бачать безпосередні керівники – завідувачі підрозділів Центрального, Колгоспного та Автомобільного ринків. Та, здебільшого, вони все одно телефонують, радяться, як бути з тим чи іншим працівником. Бувало, і на засіданні профкому розглядали поведінку порушників трудової дисципліни. У нас такого немає, щоб відразу людину виганяли: не рубаємо з плеча, даємо шанс, і не один. Намагаємося направити її на правильний шлях. Якщо порушник не підлягає виправленню, не дорожить роботою, тоді уже прощаємося. - Слухаю Васі думаю: Ви – природжений кадровик. Чи збулася Ваша професійна мрія? Як узагалі потрапили на цю роботу? - У мене була цілеспрямована мрія – хотіла працювати з людьми, щоб робота була цікава, масштабна, але... З першого разу не вступила до інституту і треба було десь перебути. Знайома підказала, що в облспоживспілці є вакансія і мене взяли. Йшла і навіть нічого не знала про цю структуру, а потім побачила, яка це потужна, унікальна система (як говорили, держава в державі) і приросла до неї на всі трудові роки. Працювала з документами і з людьми, вникала в нюанси структури. По ходу вчилася: закінчила технікум, потім виш. Більше 20 років пропрацювала в облспоживспілці, потім запросили на роботу кадровиком у нанинішнє підприємство і тут уже понад 20 років. Хоч я за фахом економіст, але кадрову роботу вивчила, бо і тут при складанні різних звітів потрібно застосовувати економічні знання, наприклад, робити певний аналіз роботи з кадрами. - Ринок – це особливе робоче місце: різнобарвне, багатолюдне. Відповідно треба і себе тримати у формі, і підтримувати зовнішній вигляд. - Так, адже працюємо у громадському місці, постійно на виду. Ти йдеш на роботу і зустрічаєш підприємців, споживачів – усі тебе оцінюють. Раніше думала пройшла на своє робоче місце і тебе ніхто не помітив, а тепер зрозуміла – ти вся, як на рентгені. Вони все про усіх працівників знають: хто в чому приходить, з яким настроєм. Це і змушує тримати себе у формі. - Як Ви працюєте з підприємцями, тобто, як виховуєте в них людські якості? - Звісно, працюємо. Там контингент різний. Не всі з них працювали в торгівлі, але повинні знати Правила торгівлі на ринках, санітарні та інші норми, що стосуються торгівлі. При укладанні договорів оренди цей пункт включено до обов'язків орендаря. Тому, після підписання договорів адміністрація ринків та відповідальні працівники стежать за дотриманням ними цих Правил. Сьогодні на підприємців не скаржаться, адже ті зацікавлені у продажу товару, тож ввічливо обходяться з покупцями, йдуть їм назустріч, пропонують знижки. З часом мають постійних клієнтів, підтримують з ними дружні стосунки. - Як змінився ринок останніми роками? - Безперечно, змінився. Років 10 тому чисельність працюючих на підприємстві складала більше 150 чоловік, тільки на Центральному ринку працювало близько 60 чоловік, які забезпечують роботу ринків. Усі торговельні місця на ринках були зайняті. Ринки були дуже великими. Покупці йшли натовпами. Люди скуплялися і задоволені поверталися додому. І підприємці мали виторг, і підприємство отримувало прибутки. Тоді ринки розвивалися, розширювалися, ми могли вкладати кошти, наприклад, у розвиток матеріально-технічної бази, осучаснення торговельних місць, холодильні прилавки, облаштування територій, поліпшення умов торгуючим та інше. І сьогодні умови для роботи залишаються цілком нормальні – є вода, холодна і гаряча, аптечки, для них працює пункт прокату... Підприємців обслуговують електромонтери, рубачі м'яса, слюсарі, вантажники, ремонтно-будівельна бригада... Ми зацікавлені, щоб до нас підприємці йшли, тому прислухаємося до їхніх побажань і заявок та задовольняємо їх. Позитивів у нас багато. Продовжується розвиток та і удосконалення торгівлі, проводяться ремонтні роботи, зробили сучасне освітлення територій, поставили відеокамери. По радіомовленню передаємо різні оголошення. Агітуємо підприємців, також споживачів, особливо молодь, на навчання в кооперативний коледж та виші. Даємо направлення і тоді людина отримує здешевлення вартості навчання. Багато хто скористався нашими пропозиціями. Не залишаємося осторонь нинішніх подій - кожного ранку, о 9 годині, оголошуємо хвилину мовчання. Хочеться, щоб ринки такими ж і залишалися – у плані умов вони змінилися на краще, але людей стає менше, багато виїхало, знизилася купівельна спроможність, але ринкове життя не затухає, навпаки ми підтримуємо його вогник, як можемо, закликаємо підприємців до співпраці, забезпечуємо їм гарні умови праці. Віримо в перемогу, наближаємо її, кожен на своєму робочому місці і чекаємо, що українці, які виїхали, повернуться додому, і життя, у тому числі ринкове, повернеться у нормальні рейки. - Життя у Вашій системі жваве і неймовірне. Можете пригадати цікавий випадок із професійного калейдоскопу. - Я працювала ще в облспоживспілки, зокрема відповідала тоді за ведення журналу – відмічала, хто коли приходив на роботу. Була сувора дисципліна. Хоч покарання за запізнення були чисто символічні, але ніхто не ходів потрапляти у так званий чорний список. Ось до 8-ї години усі поспішаємо, і я в тому числі. Позаду біжить працівниця, яка хоче усіх обігнати. Їй говорять, щоб збавила темп і тоді зайдуть усі разом. Вона заперечує, мовляв, ви, як хочете, а я повинна завчасно потрапити у приміщення. Її спішка призвела до того, що упала на сходах і зламала ногу. Звісно, усі співчували колезі, але не забували і нагадати про мораль з цієї пригоди, яку ще довго обговорювали. Марія Іванова Пресцентр ФПО (Далі буде)
Ювілей продовжують обговорювати Не так давно АТ «Ельворті», провідне підприємство в галузі сільгоспмашинобудування, відзначало славний ювілей – 150-річчя з дня його утворення. Урочистості з цієї нагоди минули, але таку чудову подію продовжують обговорювати, адже товариство знане не тільки в кожній родині Кіровоградщини (майже в кожній сім'ї був свій заводчанин), а й далеко за межами України – свою продукцію експортує у різні країни. Тож не дивно, що до ювілею підприємства з такою вагомою біографією була прикута увага і керівництва області та обласного центру, і колег з промислових підприємств України. Гостям запам'ятався виступ голови наглядової ради «Ельворті Груп» Павла Штутмана, який розповів історію становлення та розвитку підприємства, продемонстрував раритетні та сучасні зразки сільськогосподарської техніки. Була організована фотосесія – більшість присутніх фотографувалися біля пам'ятника засновникам підприємства братам Ельворті. Не забули і про ветеранів зрілого і осучасненого заводу – їх теж запросили на урочистості. Та, мабуть, найбільшою родзинкою була екскурсія виробничими цехами, а тут було чому дивуватися – сучасне обладнання, чудові умови праці та побуту... Дійсно, не той тепер завод, який багато хто пам'ятає під назвою «Червона зірка», а елітно-сучасне підприємство, що працює з випередженням часу і крокує у майбутнє. Леонід Козинець, голова обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільгоспмашинобудування, Володимир Моторний, голова профкому АТ «Ельворті»
|